Історія становлення держави та права в Стародавній Індії

ПЛАН

1. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

2. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРАВА ЗА ЗАКОНАМИ МАНУ

2.1. Право власності

2.2. Норми про сім'ю і шлюб

2.3. Злочин і покарання

1. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

У Стародавній Індії задовго до приходу аріїв склалася високорозвинута цивілізація. Ранньокласове суспільство існувало в Індії ще в III тисячолітті до н. е. і було ровесником цивілізації стародавніх Єгипту й Шумеру. Розкопки в долині р. Інд, залишки стародавніх міст Хараппи, Мохенджо-Даро свідчать про наявність станів, класів і держави. В центрі міського поселення була фортеця, в якій мешкали верхівка знаті, воєначальники, жерці. Довкола неї поселялися ремісники, крамарі. Біднота тулилася в хатинах і глиняних халабудах. Знать мала невільників, можливо, були й державні раби.

На думку академіка В. В. Струве, політичний устрій цих стародавніх об'єднань мав схожість із стародавньосхідною деспотією. Проте більшість учених не поділяють погляду на стародавньоіндійські держави-князівства як на рабовласницькі за своєю класовою суттю. Вони ще в глибокій давнині мали сильну централізовану владу і міцну общинну систему. На жаль, пам'ятки права тієї далекої епохи не збереглися.

Новий період в історії Стародавньої Індії пов'язаний із вторгненням на її територію стародавньоіранських племен і аріїв — племен білої раси. За зовнішнім виглядом, мовою, етикою поведінки вони різко відрізнялися від корінних жителів. Арії займалися скотарством. Жорстокість, з якою кочові народи вели війну, відома. Менталітет кочівника підштовхував його вести війну на повне знищення противника Рівень військової та жрецької організації аріїв був вищим, ніж у дравидів. Місцеві правителі зазнали від аріїв ряд поразок. Процес розселення пришельців зайняв не одне століття.

З часом арії сприйняли культуру корінних жителів, стали землеробами. Родова община переросла в сусідську. Становище людини в суспільстві визначалося її майновим станом. Як пережиток зберігалася кровна помста, яка вважалася релігійним і моральним обов'язком усіх родичів потерпілого.

Основу соціальної структури Стародавньої Індії становила община. Це поняття охоплювало село, місцевість, об'єднання сімей. Становище людини, була вона скотарем, землеробом, ремісником чи крамарем, визначалося її належністю до общини, колективу людей, пов'язаних єдиними інтересами, традиціями, звичаями.

Община була самокерованою одиницею. До неї входили касти, що об'єднували представників однієї професії, і кули — сімейні общини родичів. Були санехи, що об'єднували ремісників і крамарів з різних каст. На чолі цих груп стояв виборний староста. Глава племені зважав на думку ради знаті (сабха). З часом його посада з виборної перетворилася в спадкову.

Давня пам'ятка літератури й історії «Ригведа» (II ст. до н. е) дає певні відомості про індоаріїв. Це був войовничий народ. Білі пришельці вважали військову справу найдостойнішим jзаняттям для мужчини. Вони захоплювалися музикою, любили поезію. Багато їх літературних та релігійних творів написані віршами. Індоарії дуже любили грати в кістки (горіхи), причому грали запальне, траплялося програвали все — худобу, споруди, багатство і навіть близьких: дружину й дітей. У «Ригведі» необачний гравець промовляє: «Страждає віддана дружина, ненавидить теща, втік син».

Арії вживали міцні збуджуючі напої і навіть здійснювали обряд на честь алкогольної рідини — сома. В «Ригведі» написано, що їхнє головне божество Індра зневажав мораль, любив військові авантюри, бали, був схильним до пиятики.

Войовничі арійці були сповнені усвідомленням своєї зверхності, зневаги до місцевого населення. Частину переможених вони перебили, а в тих, які залишилися живими, відібрали власність і образливо називали їх «даси» (чорні, безносі). Арії вважали себе расою панів.

Специфіка суспільного ладу Стародавньої Індії полягала в розподілі людей за варнами, замкненими групами. Соціальна стратифікація малася в Стародавньому Єгипті й у Стародавньому Ірані, де населення поділялося на чотири піштри Однак в Індії станова замкненість жителів прийняла найзавершенішу форму. Розрізнення за станами в Стародавній Індії мало стійкий характер. Причиною тому були пережитки та міцність общинних зв'язків.

Рух народів, етнічна строкатість, часта зміна держав-гегемонів змушували панівний прошарок підгримувати станову солідарність. Посилення соціальної нерівності призвело до того, що знатні роди одних племен стали вважати знатні роди інших племен ближчими собі, ніж своїх незнатних співплемінників.

Про походження варн існує багато версій. Більшість учених пов'язує їхнє виникнення з брахманською релігією. Верхівка аріїв з часом привласнила собі виняткове право на релігійну, політичну та військову діяльність. Слово «варна» означає: розряд, вид, колір, якість, заслуга.

Професія, посада, величина одержаної спадщини, процент за договором про позичку і навіть міра покарання індуса визначалися належністю до варни. Від цього залежало навіть ім'я, яке йому давали з народження, одяг, який він ман носиш, порядок вживання ним їжі. Перехід від однієї варни до іншої в принципі був неможливим.

До вищих варнів відносилися «двічі народжені» — брахмани, кшатрії, вайшьї. Особи, що належали до них, могли вивчати тексти релігійних творів, знати їх розпорядження й ритуали. Пізніше з'явилася пригнічена варна — шудри, «раз народжені». Поведінка членів варн від народження до смерті регламентувалася релігійними правилами, що мали силу узаконеного звичаю. Існування варн пізніше було закріплено у знаменитій пам'ятці права Стародавньої Індії — Законах Ману (II ст. до н. е.— І ст. н. е.).

Перша варна — найпривілейованіша — брахмани. Вони ніби виникли з вуст—«найчисішої» частини тіла — Брахми. У давніх джерелах брахман постає мало не божеством у людській подобі. Лише він міг узнавати волю богів, вивчати священні тексти, здійснювати жертвопринесення, обряд коронації правителя. Брахмани звільнялися від повинностей, навіть цар не міг розпоряджатися їхньою власністю. «Якщо радж не