Реферат на тему:

“Загальна характеристика громадянського суспільства і правової держави”

Поняття громадянського суспільства, його місце в державі

Слід відрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспіль-ство», «держава» і «суспільство».

Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удоскона-ленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійсню-ються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою.

Що таке суспільство? Суспільством можна назвати спільноту людей, яка створю-ється на засадах взаємних інтересів, взаємного співробітництва. Правда, не усяка сукупність людей, об'єднаних спільними інте-ресами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у теа-трі також об'єднує спільний інтерес, але це не суспільство. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це соціальна система.

Суспільство — це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інте-ресах за допомогою соціальних норм (у тому числі — юридич-них).

До кожного суспільства треба підходити конкретно-історич-но. У кожному суспільстві є своя система відносин:—

економічних', форми власності, виробництво, розподіл, об-мін та ін.;—

соціальних: відносини між різними групами населення;—

політичних: ставлення груп населення до політичної вла-ди, участь громадян та їх об'єднань у політиці;—

ідеологічних (духовних): культура, характер світогляду — демократичний, тоталітарний.

У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілку-вання: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін. Сус-пільство — складна динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класови-ми, національними відносинами.

Основними елементами, що визначають суспільство, є влас-ність, праця, сім'я.

Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що до-бровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкурен-ції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, по-кликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільст-вом, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічни-ми, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.

Початок формування громадянського суспільства Поняття «громадянське суспільство» з'явилося в XVII ст. в працях Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка й одержало фундаментальний розвиток у наступних століттях у роботах Ж.-Ж. Руссо, Ш.Монтеск'є, Гегеля й ін. Гегель, наприк-лад, розглядав громадянське суспільство як єдність осіб, шо його складають. Він вважав, шо оскільки ці особи мають різні інтереси, нерідко протилежні, виникає потреба в державі як організації загального зв'язку кожного з кож-ним. Діалектичне пояснюючи їх взаємозв'язок, Гегель називав державу аб-солютною метою громадянського суспільства, їй (державі) підвладного. у країнах Європи і Америки припадає на XVI—XVII ст.ст.

Можна виділити три етапи становлення громадянського суспіль-ства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами еко-номічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, пере-творюваннями суспільної ідеології:

І (XVI—XVII ст.ст.): процес визрівання передумов (економіч-них, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільст-ва, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної вла-ди правом;

II (кінець XVII — кінець XIX ст.ст.): формування громадян-ського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємниц-тва і приватної ініціативи.

Формальна рівність відкриває можливості для прояву індиві-дуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він кон-ституційне наділений певним комплексом прав, свобод і водно-час несе відповідальність перед суспільством. Держава все біль-ше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють Ті закону. Відбувається становлення представницької демокра-тії — постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повнова-женнями затверджувати податки і приймати закони;

Ш (рубіж XIX — XX ст.ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організаці-єю праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами прак-тично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму;

розширення і поглиблення рівноправності людей.

Сформувалися три підходи до співвідношення громадянсь-кого суспільства і держави:

1) держава і громадянське суспільство — збіжні соціальні системи;

2) держава і громадянське суспільство — різні соціальні сис-теми, первинною (провідною) є держава, що контролює грома-дянське суспільство;

3) держава і громадянське суспільство — різні соціальні сис-теми, держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідно-шенні з державою:

1) не існує до держави і поза державою;

2) не включає державу, розвивається самостійно — без без-посереднього втручання держави;

3) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних грома-дян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;

4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;

5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;

6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні ін-тереси;

7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах Спочатку протягом тривалого часу громадянське суспільство виробляє нор-му права в рамках фактичних відносин. Завдяки визнанню норми державою фактичні відносини доводяться до статусу «юридичних»., гарантує і захищає її від по-рушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі пра-вового акта;

8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справед-ливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.

Держава здатна сприяти розвитку суспільства або перешко-джати