ІНДУСЬКЕ ПРАВО
1. Поняття індуського права
Індуське право — це сукупність релігійних, моральних і пра-вових норм, яка склалася на основі релігії індуїзму і підтримана державою.
Індуське право віднесене до релігійно-общинної групи (підтипу) правових систем, оскільки:*
сформувалося у Стародавній Індії під помітним впливом міфологічних і релігійних уявлень, поєднаних в індуїзмі, і разом із ним зберігає дотепер своє регулююче значення;*
тісно пов'язане з традиційними індуськими соціальними інститутами — общиною, варно-кастовою структурою, що харак-теризуються як усталеністю, так і здатністю пристосовуватися до мінливих умов життя.
Регіони поширення — Індія та інші країни Південно-Східної Азії (Пакистан, Бірма, Сінгапур, Малайзія). Індуїзм сповіда-ють общини й у країнах Східної Африки (Танзанія, Уганда, Ке-нія).
На відміну від ісламу та інших релігій індуїзм не є чітко сфо-рмульованою теологічною доктриною і не вимагає від своїх при-хильників вірності одному віровченню. Однак основні положен-ня, що містяться у ньому, підтримуються більшістю індусів, не-залежно від їх релігійних переконань.
Релігійні та ідеологічні джерела індуського права
Релігія індуїзму сформувалася в І тис. н.е. в Індії в результаті поступового зближення ідеології брахманізму та релігії буддиз-му, а також подальшої асиміляції народних вірувань.
Однією із важливих релігійно-ідеологічних засад індуїзму є обгрунтування общинно-кастової соціальної структури індійсь-кого суспільства, яке міститься у вченні брахманізму (II тис. до н.е.). Відповідно до брахманізму, існує божественний поділ сус-пільства на чотири варни (касти):—
брахмани (спочатку — священнослужителі),—
кшатрії (воїни),—
вайши (торговці),—
шудри (слуги і ремісники).
Основним догматом індуїзму, який виправдує кастову струк-туру індуського суспільства, є вчення про перевтілення душі («сансара»). Перевтілення душі відбувається відповідно до закону від-плати (карма) за доброчесну або дурну поведінку. Згідно з цим вченням, людина після фізичної смерті перебуває в земних вчи-нках — поганих чи добрих. Вважається, що низьким станови-щем, злигодами в земному житті людина спокутує гріхи, вчине-ні її душею у старих втіленнях. Людина, яка відрізняється доб-рочесною і благочестивою поведінкою, може сподіватися народитися заново як представник вищої касти. Оцінка поведінки людини в земному житті залежить від: 1) шанування верховних богів — Вішну або Шиви чи їх втілень; (2) додержання кастових побутових правил.
У західній релігійній концепції — християнстві всі люди є рівними перед Богом. В індуїзмі людина є абстракцією. Людині з моменту її народження визначена наперед належність до конк-ретної касти. Кожній касті притаманні певні права, обов'язки, мораль, правосвідомість, які регламентують життя її членів. Ці положення індуїзму склали релігійно-моральні засади індусько-го права.
Правила поведінки людей викладалися у збірниках — шастрах. У них класифікувалися норми відповідно до трьох принци-пів (чеснота, інтерес, задоволення):
1) дхарма — містить норми-правила поведінки, угодні Бо-гові;
2) артха — містить правила поведінки, які дозволяють роз-багатіти і опанувати мистецтвом керівництва;
3) кама — містить правила поведінки, які переслідують мету одержання задоволення.
Дхарма має певний пріоритет перед артхою і камою. У ши-рокому розумінні дхарма означає загальний порядок у світі, який організує всю живу і неживу матерію. У вузькому ж—це обов'я-зок (релігійний, моральний, правовий), спосіб життя благочес-тивого і доброчесного індуса у всіх її проявах.
Особливостями дхарми є:
1) відсутність відмінностей між релігійними і юридичними обов'язками. Наприклад, правителям одночасно наказується від-відувати храм і забезпечувати громадський порядок;
2) відсутність згадування про суб'єктивні права;
3) визнання звичаю джерелом права. Релігія буддизму (VI ст. до н.е.), яка справила вплив на інду-їзм, виникла як певна критика брахманізму. Вона відкидала: 1) Бога як верховну особу, морального правителя світу, першодже-рело закону; 2) систему варн, принцип їх нерівності. Традицій-но-теологічному брахманистському тлумаченню дхарми буддизм протиставив своє розуміння. Дхарма — це керуюча світом при-родна закономірність, природний закон, пізнання і застосуван-ня якого необхідно для розумної поведінки. Буддизм проповіду-вав гуманізм, добре ставлення до інших людей, непротивлення злу злом і насильством. Поступово ідеї буддизму почали впливати на законодавство. За часів Ашоки (268-232 pp. до н.е.), який об'єд-нав Індію, буддизм було визнано державною релігією. Не відмо-вившись від вчення брахманізму про систему варн, індуїзм сприй-няв буддистський принцип непротивлення злу насильством.
У трактаті' «Артхашастра» (IV-III століття до н.е.) спостері-гається помітний відхід від буддизму у бік світських уявлень про право. Поряд із визнанням дхарми, явна перевага віддається артхі (користі) у державно-правовій діяльності, збереженні систе-ми варн. У артхашастрах викладається наука управління, а нор-ми публічного права зустрічаються в дхармашастрах.
У хронологічній послідовності можна виділити такі збірни-ки, в яких просліджується поступальний процес формування норм індуського права поряд із нормами релігії та моралі:*
«смрити» («дарована» мудрість старих жерців і вчених) — стислі виречення про магічні і релігійні обряди, які супроводжу-ють важливі життєві події. Тут вже з'являються зачатки норм права, поданих у релігійній оболонці;*
дхармасутри — перші книги з питань права, в яких роз'яс-няються правила поведінки членів різних каст стосовно богів, царя, жерців, предків, родичів, сусідів, тварин. Тут норми права викладаються разом із вимогами релігії та моралі;*
дхармашастри — великі зводи правил, складені відомими вченими різних брахманистських шкіл, і санкціоновані держа-вою. В них безпосередньо викладаються дхарми, які складають-ся із перемішаних одна з одною релігійних і правових норм. Тут уперше з'являється сукупність правил, які можна назвати юри-дичними.
Дхармашастри — закони Ману, закони Яджнавалкья, закони Наради, складені у віршах між І ст. до н.е. і III-IV століттями н.е. Особливе значення в них надається обгрунтуванню керівно-го становища брахманів та їх виключних прав у питаннях уста-новлення, тлумачення і захисту дхарми. Наприклад, у законах Ману записано: «Саме народження брахмана — вічне втілення дхарми. Адже брахман, народжуючись для охорони скарбниці дхарми, посідає найвище місце
