До технічних норм належать:

І. Будівельні норми і правила (БНіПи);

2. Державні стандарти (Держстандарти);

3. Технічні умови виробництва певної продукції;

4. Інструкції з експлуатації машин і механізмів;

5. Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін. Соціально-технічні норми перетворюються на техніка-юридичні в двох випадках.

1. Коли держава через відповідні уповноважені органи фор-мулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнаєть-ся юридичне обов'язковим. Наприклад, наказ Державної подат-кової адміністрації України № 166 від 30.05.1997. «Про затверд-ження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструкція з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона містить соці-ально-технічні норми, які мають формально-обов'язковий хара-ктер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до елек-тробритви такого характеру не має.

2. Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкції тощо), але встановлює відповідаль-ність за порушення їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так, ухилення від заборон по техніці без-пеки, промисловій санітарії та інших правил праці, передбаче-них трудовим законодавством, може спричинити адміністратив-ну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише між особами, групами, сус-пільством і державою (але не відносини між особою і річчю або явищем природи) і в цьому сенсі вони є соціальними. Їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) тех-нічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а зго-дом — і якості юридичних норм.

Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія

Мораль — система норм і принципів, які виникають із по-треби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільст-вом (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на ре-гулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихо-ванням, силою громадської думки.

Мораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра, зла, чесності, по-рядності, совісті. Вона охоплює майже всі сфери життя — еко-номіку, політику, право та ін. За допомогою моралі узгоджуєть-ся поведінка особи з інтересами суспільства, долаються супере-чності між ними, регулюється міжособистісне спілкування.

«Золотим правилом» моралі, відомим із найдавніших часів, є таке:

«(не) роби щодо інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони роби-ли щодо тебе».

У багатьох випадках правові норми як би виростали з мо-ральних принципів.

Дотримання норм права є моральний обов'язок громадяни-на, який визначається моральною і правовою культурою сус-пільства.

Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства не досягло гармонії права і моралі.

Спільне у норм права і норм моралі полягає у тому, що вони:

1) діють у єдиному полі соціальних зв'язків, тобто є соціаль-ними нормами;

2) переслідують спільну мету — встановлення і підтримання порядку в суспільстві;

3) мають однакове функціональне призначення — впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масш-таби (еталони, стандарти) поведінки;

4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру;

5) мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стри-жень — справедливість. Навіть у класовій державі норми права були вираженням справедливості, на якій ґрунтуються норми моралі. Останні, у свою чергу, були обумовлені матеріальним і духовним розвитком суспільства (див. приклад про кріпосне право в параграфі «Поняття і ознаки права»). Але й тоді норми права і норми моралі протистояли сваволі та анархії.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формально (офіційно) ви-значена міра справедливості, і тому право в широкому розумінні є моральним явищем. Наприклад, заборона убивства — це на-самперед моральна заборона, а потім уже правова. Законом передбачена кримінальна відповідальність за наклеп, давання неправдивих показань, підробку документів, шахрайство, які у своїй основі мають неправду як аморальне явище. Або консти-туційна норма (ст. 63 Конституції України), відповідно до якої особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, є насам-перед моральною нормою.

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі. Наприклад, зміна ставлення до комерційної діяльності зажадала юридичного закріплення, оскільки норма, що заборо-няє комерційну діяльність в Україні, морально відпала.

3. Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні.

Вплив норм моралі на діяльність, пов'язану з реалізацією права:

1. Норми права оцінюються громадянином, який реалізує їх, із погляду моралі. Навіть технічні, організаційні правила, які не несуть морального навантаження (наприклад, передбачена за-коном форма декларації про прибутки), мають певний вихід на норми моралі.

2. Норми права тлумачаться посадовою особою, яка здійснює правозастосовну діяльність, відповідно до норм моралі, що пану-ють у суспільстві. Особливо це стосується тих норм права, котрі містять у своєму тексті оцінні поняття (наприклад, «цинізм», «особливе зухвальство» — у Кримінальному кодексі України), їх неможливо зрозуміти і застосувати без звертання до норм мора-лі. Так, справедливе, обгрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство, статеві злочини багато в чому зале-жить від урахування моральних норм, які діють у суспільстві.

3. Правозастосовний процес, включаючи його останню стадію — прийняття правозастосовного акта, здійснюється з урахуванням норм моралі. Здавалося б, передбачена законом форма протоко-лу судового засідання не торкається будь-яких моральних цін-ностей, проте будь-які юридичні правила, які вносять