Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Види норм права

У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою).

Норми права за предметом правового регулювання (або за га-лузями права): норми конституційного, адміністративного, кри-мінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.

Норми права за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права)

імперативні | диспозитивні

Імперативні — норми, що виражають у категоричних розпо-рядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів. Інак-ше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.

Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант пове-дінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин са-мим визначати права й обов'язки в окремих випадках. Їх нази-вають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсут-ність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

Норми права за характером впливу на особу

заохочувальні | рекомендаційні

Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочен-ня за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).

Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів

Норми права по субординації в правовому регулюванні

матеріальні | процесуальні

Норма матеріального права — норма, що є первинним регу-лятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'яз-ки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.

Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.

Призначення процесуальної норми — встановити процедуру, «регламент» здійснення прав або виконання обов'язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню резуль-тату, передбаченого нормою матеріального права.

Норми процесуального права походять від норм матеріаль-ного права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у пра-вовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права.

Норми процесуального права мають подвійну обумовленість:—

матеріальними умовами життя суспільства;—

особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби якої обслуговують.

Всі розпорядження процесуальних норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснен-ня правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, устано-вчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпо-ряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

Розпорядження процесуальних норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо засто-сування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокуро-рам та ін.).

Таким чином, норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права:—

змістом, який виражається у своірідністі їх розпоряджень;—

особливостями адресата;—

структурою побудови.

Норми права за суб'єктами правотворчості:

норми органів представницької влади | норми глави держави | норми органів виконавчої влади | норми громадських об'єднань, комерційних організацій, трудових колективів підприємств

Про суб'єктів правотворчості див. главу 16 «Правотворчість».

Норми права за дією у просторі:

загальні | місцеві

Норми права за дією у часі:

постійні | тимчасові

Норми права за дією за колом осіб:

загальні — поширюються на все населення | спеціальні — поширюються на певне коло осіб | виняткові— роблять винятки із загальних і спеціальних норм

Норми права за функціональною спрямованістю (за функціями права):

регулятивні

(правила поведінки)—

встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок шлюбу). | охоронні

(сторожі порядку)—

встановлюють способи юри-дичної відповідальності за пору-шення прав і невиконання обо-в'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).

Регулятивні норми права за характером розпоряджень, що містяться в них:

дозвільні (що надають правомочності) | що зобов'язують | заборонні––

норми, що вказують на можливість здійснювати певні дії, наділяють суб’єктів певними правами (наприклад, подавати позов до суду, одержувати пенсію, розпоряджатися майном чи: право батьків вимагати по-вернення дітей від будь-якої особи, що утримує дітей у себе не на підставі зако-ну чи судового рі-шення). Ці норми містять у своєму те-ксті слова: «вправі», «має право», «може».–– | норми, що вказують на необхідність здійснювати певні дії, наділяють суб'єктів певними обов’язками (наприклад, представляти митниці необхідні для митного контролю документи; запов-нювати і вчасно по-давати в податкову інспекцію деклара-цію про доходи). Ці норми містять слова «зобов'язаний», «по-винний».— | норми, що вказують на необхідність утримуватися від здійснення дій пев-ного роду, встанов-люють заборони (наприклад, не повідомляти стороннім особам про факт усиновлення дитини; особам, що не досягли 18 років, за-бороняється бути опікунами та попе-чителями; забороня-ється зловживати владою). Ці норми супроводжуються словами «забороня-ється», «не має пра-ва», «не може».

Заборонна норма відповідає охоронній нормі, проте їх не слід плутати. У заборонній нормі заборона чинити правопорушення (злочини) має регулятивний характер, оскільки її дотримання, пов'язане з недоведенням до правопорушення (злочину), із під-тримкою правопорядку. Наприклад, адміністративно-правова норма, що встановлює заборону займатися певним промислом, є заборонною нормою.

Охоронна (кримінально-правова) норма, яка вказує на конкрет-ні злочини і міри покарання, припускає заборону чинити зло-чини, але не містить заборони, оскільки її застосування розра-ховане на факт скоєння злочинного діяння, на порушення пра-вопорядку. У разі злочину відбувається порушення не охоронної (кримінально-правової) норми, а регулятивної норми з іншої галузі права: зобов'язувальної, заборонної або дозвільної. Охо-ронна правова норма не порушується, оскільки умовою, що ви-кликає її дію, служить


Сторінки: 1 2 3 4 5