Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і між-народними договорами, що потребують ратифікації.

Види законів за строком дії:

1) постійні — закони, що діють без обмеження строку;

2) тимчасові — закони, що діють з обмеженням строку (напри-клад, закони «Про оподатковування», «Про бюджет на 2001 рік»);

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) — ухвалю-ються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окре-мих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни), їх особливість полягає в тому, що вони при-пиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану при-пиняє дію Кодексу законів про працю.

Види законів за суб'єктами законотворчості:—

ухвалені громадянським суспільством (народом) у резуль-таті референдуму;—

ухвалені законодавчим органом держави. Види законів за межами дії:—

закони України;—

закони Автономної Республіки Крим. Види законів за структурною формою:—

кодифіковані;—

некодифіковані.

До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи за-конів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.

Види законів за галузевою ознакою:—

конституційно-правові;—

цивільно-правові;—

адміністративно-правові тощо.

Є ще й міжгалузеві (комплексні) — про охорону здоров'я, освіту та ін.

Види законів за сферами суспільного життя:—

закони в галузі регулювання економіки;—

закони в галузі регулювання політики;—

закони в галузі регулювання соціальної сфери;—

закони в галузі регулювання військової сфери та ін. (див. Закон України «Про закони і законодавчу діяльність» —

після його ухвалення).

Серед основних напрямків розвитку законодавства України

можна виділити такі:—

розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;—

приведення поточних законів у відповідність до Основного

Закону;—

адаптація поточних законів до норм європейського і між-народного права.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави

Саме поняття конституції в перекладі з латині означає вста-новлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади.

Поява конституцій як основних законів держави пов'язана з розвитком буржуазних відносин, утвердженням у влади бур-жуазії, формуванням громадянського суспільства, виникненням буржуазної держави. Виключність конституції як правового до-кумента полягає насамперед у тому, що у своїх кращих істо-ричних зразках вона є актом не стільки держави, скільки гро-мадянського суспільства. Саме породжені громадянським сус-пільством конституції і сьогодні є зразком для конституційної законотворчості молодих держав.

Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте в ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: цілісний основний закон, який регулює як найважливіші сторони внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов'я-зані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою коди-фікованою конституцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньою структурою) можна назвати Конституцію США 1787 p., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними кон-ституціями були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Укра-їні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа Орлика 1710 p.

Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 липня 1996 р, Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення ре-зультатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відпо-відно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджу-ються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1. Конституція має основний, установчий характер, закріп-лює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму прав-ління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встанов-лює принципи їх функціонування, визначає основні права, сво-боди і обов'язки людини і громадянина, створює політико-правові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попе-редньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола суспільних відносин — політичних, соціальних, духовно-куль-турних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, сус-пільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні но-рми є вихідними (первинними), засадними началами для діяль-ності державних органів і посадових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадян.

3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.

4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої лю-дини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механі-зми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено понят-тя людської гідності.

Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допуска-ється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);

5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існу-ючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

6. Конституція має прогностичний характер: містить знач-ний потенціал розвитку