рішення), який видається в межах компетенції місцевого органу виконавчої влади (урядової адмі-ністрації), містить норми права, обов'язкові для установ і орга-нізацій, які здійснюють діяльність у межах цих територій, а та-кож для населення відповідної території. Це правовий акт дер-жави на місцевому рівні.
Підзаконні нормативні акти місцевих органів виконавчої влади:
- акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є загальними в межах даної те-риторії для всього населення | - акти (розпорядження) місце-вих виконавчих органів влади є обмежено-загальними
Рішення голів місцевих державних адміністрацій, які супере-чать Конституції і законам України, можуть бути (відповідно до закону) скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів виконавчої державної влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів гро-мадян або мають міжвідомчий характер, вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації. Реєстрація здійснюється управлінням юстиції обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, якщо в них не передбачений пізніший строк надання чинності, але не раніше дня їх офіцій-ного обнародування.
Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації
Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і Підзаконний нормативний акт комерцій-ної організації — локальні нормативні акти (нормативний на-каз, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внут-рішнього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного під-приємства, установи, організації, комерційної організації.
До локальних нормативних актів належать також санкціоно-вані державою акти сходів та інших форм народовладдя.
Основне призначення локальних нормативних актів — кон-кретизувати розпорядження закону стосовно умов діяльності від-повідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежу-ючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону. Їх ще на-зивають корпоративними нормативними актами.
Корпоративний нормативний акт — це акт-документ органу управління комерційної та некомерційної корпорації — підпри-ємства, установи, організації, який містить корпоративні нор-ми, спрямовані на саморегулювання відносин, що складаються в ній, шляхом конкретизації розпоряджень нормативно-право-вих актів, виданих законодавцем, а також вищими правотворчими органами, з якими він знаходиться у відносинах службової підлеглості.
Кожна установа, підприємство або організація мають свій статут, положення або інший фундаторський документ, правила внутрішнього розпорядку для працівників даної організації в управлінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінан-сової діяльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це й є корпоративний нормативний акт, який видається органами управління підприємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань виробничого і соціального життя колективу, тоб-то питань локальних — лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має виражатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіційність, обов'язковість корпоратив-ного нормативного акта.
Корпоративний нормативний акт має такі ознаки:
1) має правотворчий характер, тому що в ньому корпоратив-ні норми встановлюються, змінюються і припиняються;
2) видається органом (посадовою особою) управління кор-порації лише в межах своєї компетенції;
3) видається з дотриманням передбаченого законом поряд-ку, якщо такий встановлено (наприклад, разом або за узгоджен-ням із профспілковим комітетом);
4) відповідає Конституції України, законодавству, а також нормативним актам, які мають вищу юридичну чинність;
5) має форму письмового акта-документа (рішення загаль-них зборів, ради директорів, наказ керівника і т. ін.) із певними реквізитами (найменування акта, дата ухвалення, номер, підпи-си посадових осіб та ін.).
Крім нормативних актів, на підприємстві видаються й інші корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (на-приклад, наказ керівника видати цінний подарунок робітникові або наказ про звільнення його за прогул).
Корпоративні нормативні акти різняться за суб'єктами.—
акти колективів підприємств, акціонерів у вигляді актів корпоративних референдумів, актів загальних зборів;—
акти виконавчих органів корпорацій — акти рад директо-рів, правлінь, рад підприємств та ін.;—
акти керівників корпорацій, ухвалених у порядку єдинона-чальності.
Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою озна-кою:—
фінансові корпоративні акти — акти, що регулюють фінан-сову діяльність корпорації;—
адміністративні корпоративні акти — акти, що регулюють сферу управління;—
трудові корпоративні акти — акти, що регулюють сферу застосування праці;—
цивільно-правові нормативні акти — акти, що регулюють майнову сферу в межах корпорації, та ін.
Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних актів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулю-ють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінарного стя-гнення, Положення про порядок нарахування заробітної плати, Положення про порядок розподілу прибутку. Положення про порядок укладення договорів тощо).
За наявності типових актів локальні акти розробляються сто-совно них, а за їх відсутності — самостійно.
Міжнародний договір
Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про ви-дачу злочинців (екстрадиція).
Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного пра-ва міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви:
договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нота-ми, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і при-кінцевих положень.
Класифікувати міжнародні договори можна за різними під-ставами.
За рівнем, на якому вони укладаються:—
міждержавні;—
міжурядові;—
відомчі.
За кількістю сторін:—
двосторонні;—
багатосторонні.
За об'єктом регулювання:—
політичні;—
економічні;—
з спеціальних питань.
Розрізняють міжнародні договори:—
що підлягають ратифікації;—
що не підлягають ратифікації.
Договори, що підлягають ратифікації
набирають сили в порядку, передбаченому для законів Укра-їни, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
Ратифікація (затвердження) — акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наді-лені повноваженнями укладати договори, виражає свою згоду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.
Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що