Підзаконні нормативні акти місцевих органів виконавчої влади:

- акти (постанови, рішення і розпорядження) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим є загальними в межах даної те-риторії для всього населення | - акти (розпорядження) місце-вих виконавчих органів влади є обмежено-загальними

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, які супере-чать Конституції і законам України, можуть бути (відповідно до закону) скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів виконавчої державної влади, господарського управління і контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів гро-мадян або мають міжвідомчий характер, вступають у дію через 10 днів після їх державної реєстрації. Реєстрація здійснюється управлінням юстиції обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, якщо в них не передбачений пізніший строк надання чинності, але не раніше дня їх офіцій-ного обнародування.

Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації

Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і Підзаконний нормативний акт комерцій-ної організації — локальні нормативні акти (нормативний на-каз, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внут-рішнього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного під-приємства, установи, організації, комерційної організації.

До локальних нормативних актів належать також санкціоно-вані державою акти сходів та інших форм народовладдя.

Основне призначення локальних нормативних актів — кон-кретизувати розпорядження закону стосовно умов діяльності від-повідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежу-ючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону. Їх ще на-зивають корпоративними нормативними актами.

Корпоративний нормативний акт — це акт-документ органу управління комерційної та некомерційної корпорації — підпри-ємства, установи, організації, який містить корпоративні нор-ми, спрямовані на саморегулювання відносин, що складаються в ній, шляхом конкретизації розпоряджень нормативно-право-вих актів, виданих законодавцем, а також вищими правотворчими органами, з якими він знаходиться у відносинах службової підлеглості.

Кожна установа, підприємство або організація мають свій статут, положення або інший фундаторський документ, правила внутрішнього розпорядку для працівників даної організації в управлінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінан-сової діяльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це й є корпоративний нормативний акт, який видається органами управління підприємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань виробничого і соціального життя колективу, тоб-то питань локальних — лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має виражатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіційність, обов'язковість корпоратив-ного нормативного акта.

Корпоративний нормативний акт має такі ознаки:

1) має правотворчий характер, тому що в ньому корпоратив-ні норми встановлюються, змінюються і припиняються;

2) видається органом (посадовою особою) управління кор-порації лише в межах своєї компетенції;

3) видається з дотриманням передбаченого законом поряд-ку, якщо такий встановлено (наприклад, разом або за узгоджен-ням із профспілковим комітетом);

4) відповідає Конституції України, законодавству, а також нормативним актам, які мають вищу юридичну чинність;

5) має форму письмового акта-документа (рішення загаль-них зборів, ради директорів, наказ керівника і т. ін.) із певними реквізитами (найменування акта, дата ухвалення, номер, підпи-си посадових осіб та ін.).

Крім нормативних актів, на підприємстві видаються й інші корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (на-приклад, наказ керівника видати цінний подарунок робітникові або наказ про звільнення його за прогул).

Корпоративні нормативні акти різняться за суб'єктами.—

акти колективів підприємств, акціонерів у вигляді актів корпоративних референдумів, актів загальних зборів;—

акти виконавчих органів корпорацій — акти рад директо-рів, правлінь, рад підприємств та ін.;—

акти керівників корпорацій, ухвалених у порядку єдинона-чальності.

Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою озна-кою:—

фінансові корпоративні акти — акти, що регулюють фінан-сову діяльність корпорації;—

адміністративні корпоративні акти — акти, що регулюють сферу управління;—

трудові корпоративні акти — акти, що регулюють сферу застосування праці;—

цивільно-правові нормативні акти — акти, що регулюють майнову сферу в межах корпорації, та ін.

Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних актів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулю-ють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінарного стя-гнення, Положення про порядок нарахування заробітної плати, Положення про порядок розподілу прибутку. Положення про порядок укладення договорів тощо).

За наявності типових актів локальні акти розробляються сто-совно них, а за їх відсутності — самостійно.

Міжнародний договір

Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними, наприклад, міжнародний договір про ви-дачу злочинців (екстрадиція).

Як основне юридичне джерело сучасного міжнародного пра-ва міжнародний-правовий акт може мати різні форми і назви:

договір, угода, пакт, конвенція, трактат, протокол, обмін нота-ми, заключний акт та ін. За структурою міжнародний-правовий акт переважно складається з преамбули, основних статей і при-кінцевих положень.

Класифікувати міжнародні договори можна за різними під-ставами.

За рівнем, на якому вони укладаються:—

міждержавні;—

міжурядові;—

відомчі.

За кількістю сторін:—

двосторонні;—

багатосторонні.

За об'єктом регулювання:—

політичні;—

економічні;—

з спеціальних питань.

Розрізняють міжнародні договори:—

що підлягають ратифікації;—

що не підлягають ратифікації.

Договори, що підлягають ратифікації

набирають сили в порядку, передбаченому для законів Укра-їни, тобто через 10 днів із дня їх офіційного обнародування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Ратифікація (затвердження) — акт міжнародного права, за допомогою якого держава, через свої компетентні органи, наді-лені повноваженнями укладати договори, виражає свою згоду взяти на себе зобов'язання в міжнародному плані на підставі відповідного договору.

Держава має право відмовитися від ратифікації договору, не підпадаючи під дію вимог, що