У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. Юридична особа — це не будь-який колективний суб'єкт, а колективний суб'єкт у певній галузі діяльності — господарській, соціально-культурній, зміс-том якої є товарно-грошові відносини, участь у цивільному (май-новому) обороті. Статусом юридичної особи комерційні і некомерційні організації наділяються за законом. Ознаки юридичної особи.

1. Організаційна єдність: має чітку внутрішню структуру, ор-гани управління і відповідні підрозділи для виконання завдань і функцій, закріплених статутом. Має реквізити, затверджені при реєстрації в державних органах (статут, круглу печатку, штампи, назву та ін.) і органах державної статистики (присвоєння іден-тифікаційного коду, який є єдиним для всього простору Украї-ни і зберігається протягом усього періоду існування).

2. Наявність майна, що знаходиться в її розпорядженні (у ко-мерційної юридичної особи — в її власності), майнова відокрем-леність від майна її учасників і фундаторів (самостійний баланс*

кошторис витрат, статутний фонд і банківський рахунок).

3. Цільове призначення — створюється для певних цілей і не може діяти з іншими цілями. Комерційна юридична особа ство-рюється для підприємницької діяльності.

4. Можливість виступати в цивільному обороті, набувати пра-ва і виконувати обов'язки від свого імені, тобто не зобов'язана звертатися за дозволом до вищої інстанції (наприклад, комер-ційна юридична особа може здійснювати операції, що не супе-речать закону; створювати юридичні особи; обирати місце роз-ташування).

5. Можливість бути позивачем і відповідачем у суді — зверта-тися з позовом на громадян, інших осіб, відповідати за боргами у разі зустрічного позову.

6. Обов'язок нести самостійну майнову відповідальність (якщо це майно закріплене за нею за правом власності).

За характером діяльності юридичні особи можуть бути:*

некомерційні (публічні),*

комерційні (приватні)

Некомерційні особи — державні організації і установи (парла-мент, уряд, суд, міліція, державні підприємства, органи місцевої влади та ін.) — спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших невиробничих потреб: організаційно-управлінських, соціально-культурних, соціально-побутових та ін. Вони мають публічні цілі і не переслідують мету одержання прибутку як ста-тутного завдання. Зазвичай діяльність таких організацій фінан-сується за рахунок державного бюджету (державні установи), або бюджету громадських організацій, або за рахунок добровільних внесків і пожертвувань.

До некомерційних юридичних осіб належать споживчі коо-перативи, громадські або релігійні організації, благодійні та інші фонди, а також інші об'єднання, передбачені законом.

Некомерційні організації можуть займатися і підприємницькою діяльністю, але лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вони створені і відповідають ним. Наприклад, вуз може приймати за плату на навчання студентів для того, щоб одержаний прибуток використовувати на підвищення яко-сті освіти (придбання приладів, літератури, оплата праці викла-дачів, ремонт і переобладнання приміщень тощо). Тут важливо додержуватися певної міри, щоб не перейти ту межу, за якою головними стають вже інші пріоритети — цілі комерційного ха-рактеру.

Некомерційні організації мають більшу стабільність і більшу незалежність від тих індивідів, що входять до складу юридичної особи. Існування юридичної особи, яка має некомерційний (публіч-но-правовий) характер, не залежить від волі її членів — підпоряд-кованих і підзвітних осіб. Наприклад, уряд не може припинити своє існування як орган виконавчої влади, навіть якщо всі чле-ни кабінету міністрів підуть у відставку. Замість кабінету мініст-рів, який пішов у відставку, буде сформований новий кабінет. Тобто Некомерційні, публічні організації продовжують функціо-нувати як юридичні особи і суб'єкти правовідносин.

Комерційні особи — комерційний банк, приватна фірма, ак-ціонерне товариство та ін. — спрямовують свою діяльність на одержання прибутку і фінансуються насамперед за свій раху-нок. Вони переслідують приватні цілі та інтереси своїх членів: вкладників, пайовиків, акціонерів і можуть припинити своє іс-нування з волі цих осіб (наприклад, оголосити себе банкрутом).

Члени комерційних (приватноправових) юридичних осіб є повними їх представниками, їх воля — воля юридичної особи. Юридичною особою може бути індивідуальний, а не тільки колективний, суб'єкт права.

Правосуб'єктність комерційних організацій та їх об'єднань (асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів та ін.) перед-бачена законодавством у вигляді організаційно-правових форм підприємницької діяльності і визначається статутними докумен-тами, зареєстрованими в установленому законом порядку. На-приклад, обсяг прав і обов'язків акціонерних товариств закри-того і відкритого типу є різним: акції першого розповсюджують-ся шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах;

акції другого розподіляються між засновниками і не можуть роз-повсюджуватися шляхом відкритої передплати, купуватися і про-даватися на біржах.

Спільним для правосуб'єктності комерційних організацій є те, що вона ґрунтується на засадах приватного права — диспозитивності і рівності сторін у цивільно-правових відносинах. Тут Пра-восуб'єктність однієї сторони не обмежує правосуб'єктності ін-шої сторони. Договірні відносини виникають на основі рівності (автономії) сторін незалежно від їх статусу. Це відносини між громадянами-власниками, орендарями, фермерами, громадяна-ми і організаціями, організаціями між собою, в тому числі і дер-жавними, акціонерними, орендними підприємствами і кор-пораціями, наприклад, договір між органом внутрішніх справ і громадянином на охорону квартири. У цих відносинах держав-ний орган виступає як юридична особа; засновує договірні від-носини на принципі диспозитивності (а не імперативності). У сфері підприємництва діє той же принцип, що й у сфері регу-лювання поведінки фізичних осіб і діяльності громадських об'єднань: «Дозволено все, крім прямо забороненого законом» (загальнодозвільний тип /режим/ правового регулювання).

Коли ж діяльність комерційної корпорації виходить за рамки товарного виробництва і обігу і потрапляє у сферу дії публічного права (державна реєстрація підприємств, стягнення податків та ін.), вступає в дію принцип «Дозволено лише те, що прямо пе-редбачено законом» (спеціально-дозвільний тип /режим/ пра-вового регулювання). У сфері управління державною власністю відбувається поєднання імперативного і диспозитивного методів правового регулювання — виникають адміністративно-правові і цивільно-правові відносини.


Сторінки: 1 2 3