Поняття та ознаки правовідносин

Правовідносини — це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами — носіями суб'єктив-них юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті — і забезпечуються державою.

Ознаки правовідносин:

1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.

Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин з тварина-ми, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за до-помогою права. За негуманне поводження з собакою людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що покликані захищати тварин.

У колишні часи (середньовіччя) суб'єктами права визнава-лися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, у Росії в 1593 p. був покараний батогом і засланий до Сибіру церковний дзвін, що «дзвонив» у зв'язку з убивством царевича Дмитра.

2. Є ідеологічними відносинами — результатом свідомої діяль-ності (поведінки) людей. Правовідносини не можуть виникати, не проходячи через свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, доки зміст правових норм не усвідомиться людьми, не стане їх правосвідомістю.

3. Є вольовими відносинами, які проявляються вдвох аспектах:

а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки право відносини виникають на підставі правових норм;

б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин вони зв'язані предметом інтересу, досягненням його результат

Правда, правовідносини можуть виникати і припинятися по волею (інтересом) їх учасників (наприклад, потерплий від зло чину всупереч своєму бажанню залучається у кримінально-процесуальні правовідносини зі злочинцем і судом).

Однак реалізація правовідносин можлива лише на підставі виявлення волі (інтересу) їх учасників. При цьому є правовідно-сини, для виникнення яких необхідне волевиявлення всіх їх уча-сників (договір купівлі-продажу), а є правовідносини, для вини-кнення яких досить волевиявлення лише одного з учасників (проведення обшуку).

4. Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нор-мою фактів. Правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, або, інакше, норми права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права вже закладені правовідносини, але в абстрактній формі (докладніше див. § «Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норми права і правовідносин»).

Проте не можна вважати, що наявність правових норм авто-матично призводить до виникнення правовідносин. Можливий і такий варіант, коли правові норми реалізуються, але правовід-носин немає. Правда, таке трапляється вкрай рідко, наприклад, виникнення правовідносин у разі вирішення справи на підставі аналогії права.

5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах. Одна сторона має точно визначені суб'єктив-ні юридичні права (правомочна сторона), на іншу покладені від-повідні суб'єктивні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження — прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідальність — елемент вторинного харак-теру, який реалізується в результаті вчиненого правопорушен-ня. Основний зміст правовідносин — суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок.

Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона — кредитор — має право на одержання боргу, а інша — боржник — обов'язок повер-нути борг. У деяких правовідносинах кожна сторона має і права, і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи).

Ступінь конкретизації сторін може бути різним: а) точно ви-значена зобов'язана сторона; б) точно визначена лише правомоч-на сторона, а коло зобов'язаних осіб не визначено; в) точно визначені обидві сторони.

6. Охороняються державою, забезпечуються заходами держав-ного впливу. У більшості випадків суб'єктивні права і юридичні обов'язки здійснюються без застосування примусових заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися до ком-петентного державного органу, який виносить рішення (акт за-стосування права) з чітким визначенням прав і обов'язків сто-рін. Можливість державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності.

Склад (структура) правовідносин

Система (організованість) правовідносин розкривається че-рез їх структуру.

Структура правовідносин — це основні елементи правовідно-син (суб'єкти) і доцільний спосіб зв'язку між ними на підставі суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відпо-відальності з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Термін «структура» є адекватнішим стану правовідносин, оскільки термін «склад» лише фіксує їх елементи без вказівки на їх логічний взаємозв'язок. Правовідносини є логічно пов'я-заною конструкцією всіх елементів, де головними полюсами зв'язку є їх суб'єкти, що реалізують суб'єктивні юридичні пра-ва, суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і суб'єктив-ну юридичну відповідальність заради досягнення результату цього зв'язку.

Отже, термін «структура» містить елементний склад право-відносин і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами.

Суб'єкти, або суб'єктний склад, — це сукупність осіб, які бе-руть участь у правовідносинах (якнайменше дві — правомочний і зобов'язаний).

Об'єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяль-ність його суб'єктів.

Зміст — це суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, від-повідальність суб'єктів правовідносин, а також структура зміс-ту — спосіб взаємозв'язку, що виникає на підставі суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змі-сту правовідносин утворює не зв'язок її змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв'язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це юридичне взаємне стано-вище суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через корес-пондуючі один одному права і обов'язки заради задоволення їх інтересів. Структура змісту правовідносин може бути простою і складною.

Юридичний факт є підставою виникнення, зміни і припи-нення правовідносин.

Склад (структуру) правовідносин можна