Юридичний факт

Суб'єкти > | правомочна сторона | правозобов'язана сторона

Юридичний зміст > | суб'єктивне юридичне право | суб'єктивний юри-дичний обов'язок

(повноваження —

посадових осіб) | (повноваження — посадових осіб) суб'єктивна юридич-на відповідальність

(як результат вчиненого право-порушення)

Об'єкти >

Передумови виникнення правовідносини

Правовідносини виникають і розвиваються за певних перед-умов.

Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні):—

у вузькому значенні — це певні інтереси або блага, що зв'я-зують суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідно-син;—

у широкому значенні — система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об'єктив-ну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин;

встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відповідальності;

2) юридичні (спеціальні):*

норма права;*

правосуб'єктність (праводієздатність);*

юридичний факт (може розглядатися і як передумова право-відносин, і як їх структурний елемент).

Двом видам передумов виникнення правовідносин відпові-дають два види їх змісту:

1) матеріальний — реальні дії, пов'язані з використанням і здійсненням суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юри-дичних обов'язків; фактично поведінка (дія чи бездіяльність), яку правомочний може, а правозобов'язаний повинен здійснити;

2) юридичний — суб'єктивне юридичне право, повноважен-ня, суб'єктивний юридичний обов'язок, юридична відповідаль-ність.

Норма права і правовідносини є взаємозалежними.

Взаємозв'язок норми права і правовідносин виражається у та-кому.

1. Правовідносини виникають і функціонують на підставі нор-ми права.

Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і роз-виватися лише за наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як би окреслюють певні рамки правовідносин. Це є найхарактернішим для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено все, що не заборонено законом».

Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових від-носин, які виникли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання державою норми права загального характеру.

Як правило, правовідносини:

а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм права (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість правовідносин нормами права);

б) допускаються нормами права {часткова детермінованість). У цьому разі зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.

2. Правовідносини є формою реалізації норми права, впрова-дженням її в життя, нормою права в дії.

За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або не виникнення пра-вових відносин можна судити, чи відповідають правила, наказа-ні нормою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть правові відносини від-повідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторона-ми реалізація права не закінчується, а тільки починається.

3. Норма права і правовідносини — неодмінні складові елемен-ти механізму правового регулювання.

Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юри-дичних явиш, їх взаємодію, а не породження одного юридично-го явища іншим юридичним явищем (див. главу «Правове регу-лювання і його механізм»).

4. Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми — правовідносини.

Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то мож-на побачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовід-носин, диспозиція — на права і обов'язки, а санкція — на мож-ливі наслідки недодержання норми і правовідносин, що вини-кають на її підставі.

Покажемо це на схемі.

Гіпотеза | Диспозиція | Санкція

Юридичний факт Суб'єкти правовід-носин | Правовідносини (суб'єктивні юри-дичні права, суб'єктивні юри-дичні обов'язки, повноваження) | Наслідки невико-нання обов'язків учасниками право-відносин Юридична відпові-дальність

Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин

Розглянемо основний юридичний зміст правовідносин суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок.

Суб'єктивне юридичне право | Суб'єктивний юридичний обов'язок––

вид і міра можливої (або до-зволеної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридич-ними нормами для задоволен-ня його інтересів і забезпечуються державою–– | вид і міра належної (або не-обхідної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридич-ними нормами для задоволен-ня інтересів правомочної осо-би і забезпечуються державою

Носій суб'єктивного юридичного права — правомочний | Носій суб'єктивного юридичного обов'язку правозобов язаний

Ознаки суб'єктивного юридичного права | Ознаки суб'єктивного юридичного обов'язку

1) можливість певної поведін-ки;

2) можливість, яка належить суб'єкту права — правомочно-му;

3) надається з метою задоволен-ня інтересів правомочного;

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою можливої поведін-ки, порушення якої є зловжи-вання правом;

6) існує лише відповідно до су-б'єктивного юридичного обо-в'язку;

7) встановлюється юридични-ми нормами;

8) забезпечується (гарантуєть-ся) державою | 1) необхідність (повинність) певної поведінки;

2) обов'язок, що належить су-б'єкту права — правозобов'язаному;

3) покладається з метою задо-волення інтересів правомочної особи;

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою належної поведін-ки;

6) існує лише відповідно до су-б'єктивного юридичного права;

7) встановлюється юридични-ми нормами;

8) забезпечується (гарантується) державою

І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обов'язок мають свою структуру.

Структура суб'єктивного права — це його будова, яка виража-ється у зв'язку елементів — юридичних можливостей (правомочностей), наданих суб'єкту.

Правомочність — складова частина змісту суб'єктивного пра-ва, що становить конкретну юридичну можливість, яка надаєть-ся правосуб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.

Істотними елементами суб'єктивного права є такі правомоч-ності.

1. Правомочність на власні позитивні дії (правовикористання), інакше: право позитивної поведінки правомочного, тобто можли-вість чинити самим суб'єктом фактично і юридичне значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продава-ти чи дарувати своє майно та ін.).

2. Правомочність на чужі дії (правовиконання), інакше: право вимагання відповідної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати від зобов'язаного суб'єк-та виконання покладених на нього обов'язків (наприклад, ви-магати сплату боргу, передавати майно, відшкодовувати подат-кові недоплати та ін.).

3.