Правомочність домагання (правозахист), інакше: право на захист, тобто можливість звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку правозобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави — при-мус, якщо інша сторона не виконує свої обов'язки (стягувати в примусовому порядку борг, відновлювати незаконно звільнено-го на роботі). Право-домагання є продовженням права-вимагання і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків.
Не слід ототожнювати суб'єктивне право і правомочність, оскільки суб'єктивне право:
а) може бути до виникнення правомочності, існувати неза-лежно від його виконання. Правомочність є наслідком суб'єкти-вного права. Наприклад, кожна людина має право на вищу осві-ту, але не всі молоді люди вчаться, багато хто працює, у тому числі у фірмах, займаються бізнесом, тощо. Однак вони не по-збавлені права на вищу освіту, хоча й не використовують його;
б) є ширшим за конкретну правомочність. Суб'єктивне право реалізується через конкретні правомочності. Наприклад, суб'єк-тивне право власності реалізується через три правомочності: право володіння, право користування, право розпорядження певним майном.
Якщо звернутися до галузевого змісту суб'єктивного права, то можна виділити низку специфічних правомочностей, які воно містить. Наприклад, у галузі кримінального права є такі правомочності: давати пояснення за пред'явленим обвинуваченням; вимагати виконання іншою стороною (органом дізнання, про-курором, слідчим, судом) відповідного юридичного обов'язку;
скаржитися на дії і рішення особи, що провадить дізнання, слі-дчого, прокурора, суду.
Структура суб'єктивного юридичного обов'язку є зворотним боком суб'єктивного юридичного права і складається із трьох елементів:
1) необхідності зобов'язаного суб'єкта здійснювати певні дії (активні обов'язки) або утриматися від них (пасивні обов'язки);
2) необхідності зобов'язаного суб'єкта реагувати на законні вимоги правомочної сторони (наприклад, обов'язок виконувати умови договору);
3) необхідності нести юридичну відповідальність (зазнавати позбавлення прав особистого, майнового чи організаційного характеру) у разі відмови від виконання юридичних обов'язків або несумлінного їх виконання, якщо суперечить вимогам пра-вової норми (наприклад, обов'язок боржника платити неустой-ку за невиконання умов договору).
І суб'єктивне юридичне право, і суб'єктивний юридичний обо-в'язок об'єднує те, що вони:
- випливають із юридичних норм;
- забезпечуються державою;
- не безмежні, а існують у певних суворих рамках — це завжди «міра» поведінки.
Суб'єктивні права і обов'язки перебувають у тісному взаємо-зв'язку, є взаємозалежними, обумовленими одні одними. Завдя-ки їм між їх носіями — суб'єктами виникає зв'язок, який нази-вається правовідносинами.
Права і обов'язки державних органів та їх посадових осіб як носіїв спеціальної правосуб'єктності виражаються через їх пов-новаження.