Загальний статус у системі внутрішньодержавного права ви-значається нормами (правами і обов'язками) конституції, а в системі міжнародного права — нормами (правами і обов'язками) міжнародного співтовариства, однаковими для всіх його членів. Слід зазначити, що держава як суб'єкт міжнародного права не тільки має права і обов'язки за міжнародним правом, а й ство-рює його норми і принципи. Тому кожна держава має загальний міжнародно-правовий статус.

Що стосується конкретного статусу держави, то він залежить від тих конкретних різноманітних правовідносин, учасником яких є держава як усередині країни, так і на міжнародній арені.

Будучи організацією всього суспільства, держава покликана виражати публічні, загальні інтереси і, відтак, діяти на основі норм публічного права.

За межами і усередині країни держава є найважливішим уча-сником таких публічних відносин:

1) міжнародно-правових (укладення двосторонніх і багатосто-ронніх договорів на основі норм публічного міжнародного права);

2) конституційно-правових (прийняття до національного гро-мадянства, нагородження громадянина державною нагородою або присвоєння йому почесного звання);

3) кримінально-правових (здійснення боротьби зі злочинністю від імені держави) та ін.

Таким чином, держава через державну владу, яка являє со-бою вольові (керівництва-підпорядкування) відносини, що скла-даються міждержавним апаратом і суб'єктами політичної систе-ми суспільства на основі правових норм, виступає як владний суб'єкт правовідносин.

Разом з тим держава виступає як суб'єкт права в цивільному обороті на основі норм приватного права.

За межами і усередині країни держава є найважливішим уча-сником приватноправових відносин:*

міжнародних (укладає договори на основі норм приватного міжнародного права);*

внутрішніх цивільно-правових (випускає державна позику;

приймає передачу спадщини на користь держави; держава Укра-їна, наприклад, вступає у відносини з Автономною Республікою Крим з приводу загальнодержавної власності).

І в сфері приватноправових відносин держава є рівноправ-ним учасником, який не має ніяких пільг і переваг.

Держава як суб'єкт відносин у галузі приватного права і як суб'єкт власності може виступати в двох організаційно-право-вих формах:

- у формі загальнодержавної скарбниці;

- у формі створюваних нею юридичних осіб.

Слід звернути увагу на те, що держава управляє певною час-тиною власності, яка не закріплена за окремими державними організаціями і установами, а належить суспільству в цілому. Кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріп-лене за державними підприємствами і установами, складають державну скарбницю країни.

Тому в приватноправових відносинах виступає не держава в цілому в єдності своїх функцій і органів, а держава як загальнодер-жавна скарбниця в особі своїх фінансових органів, які діють на певній ділянці комерційної, господарської діяльності. Держава, яка розуміється в цьому сенсі як суб'єкт власності, договорів, є зви-чайним суб'єктом права власності (володіє, користується і роз-поряджається нею відповідно до правил цивільного обороту), таким, що торгує і функціонує, суб'єктом приватноправових від-носин, створює юридичні особи. Тому в цій сфері конкретної діяльності вона може бути прирівняна до юридичної особи осо-бливого роду.

Наприклад, держава вступає в майнові правовідносини з різ-ними комерційними корпораціями і, зокрема, бере участь у ство-ренні акціонерних товариств на базі державної і приватної вла-сності одночасно. Тут обсяг прав і обов'язків, якими володіє держава, не є постійним. Він змінюється залежно від того, в які конкретні майнові відносини вона вступає.

Конкретні правовідносини, в які вступає держава як усере-дині країни, так і на міжнародній арені, виникають, змінюються та припиняються, що спричиняє виникнення, зміну та припи-нення конкретного правового статусу держави.

Правове становище держави можна змалювати як суму її за-гального (внутрішньодержавного і міжнародного) і конкретних правових статусів, що виникають у неї як у суб'єкта правовідно-син.

Визначеність і стабільність правового статусу держави, врегульованого нормами внутрішньодержавного права, позитивно впливає на її міжнародно-правовий статус, створює авторитет, відкриває широкі можливості для співробітництва з іншими дер-жавами.