Виникнення загальної теорії держави і права
Як виникла теорія держави і права? Вже підкреслювалося, що спочатку з'явилися галузеві науки. Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диферен-ціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі — об'єд-нанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація — її збагачення. Потреби суспіль-ної практики викликали необхідність концентрації уваги без-посередньо на закономірностях правової дійсності. Їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.
Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському право-вому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській пра-вовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Захід-ній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII — XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.
Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших підручників була «Універсальна енци-клопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 p. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичеріна та інших (XIX — початок XX ст.).
Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого пред-мета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостій-ну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст право-знавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енцикло-педії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70— 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні за-твердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.
Попередницею загальної теорії держави і права була також філософія права, яка грунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у нау-ковий обіг, були Гуго (1798), Гегель (1820), Остин (1832). Пев-ний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).
Термін «теорія права» замість «філософії права» був введе-ний А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії при-родного права, що була покладена до основи філософії права), а у значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права і філософії права поступово сформу-валася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осми-слення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про си-стему юридичних наук.
На початку XX ст. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту право-вих норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Спеціалісти в галузі теорії права у Захід-ній Європі Г.Кельзен і Л.Дюгі заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розроб-ку загальних проблем для різноманітних правових систем: при-рода права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою.
У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.
У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей — інформатики, кіберне-тики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія дер-жави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспіль-них наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філо-софії права.
Предмет теорії держави і права
Теорія держави і права — система наукових знань про об'єк-тивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і ло-гіку розвитку); про основні та загальні закономірності виник-нення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної дисципліни) — це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»). Метод науки (або навчальної дисципліни) — це засіб або сукуп-ність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).
Предмет теорії держави і права — об'єктивні властивості дер-жави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.
Основні ознаки теорії держави і права:
1. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії — загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держа-ви, функція держави, сутність права, форма права, система пра-ва, правовідносини, механізм правового регулювання тощо.
2. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виник-нення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони од-наково властиві різноманітним державам і їх правовим систе-мам. Наприклад, «людина — право — держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок,
