3. Грунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку дер-жави і права. Держава і право — різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знахо-дяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проник-нення.

Уся побудова держави та її діяльність регламентуються пра-вовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення державних завдань і виконання своїх фундаментальних функ-цій. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформ-лення. її діяльність здійснюється тільки на підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріп-люють структуру держави, систему її органів, їх завдання, ком-петенцію, форми діяльності.

Природне право, ідеї свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте норми позитивного (за-конодавчого) права, що визначають реальне становище люди-ни, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органа-ми вони виконуються, а правоохоронними органами охороня-ються від порушень. Не можна пізнати право і державу, дослі-джуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній.

При науковому вивченні та викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.

Таким чином, теорія держави і права є:—

суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;—

юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і пра-вову сторони громадського життя;—

загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.

Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змі-нюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивос-тей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.

Функції теорії держави і права

Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоре-тичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення.

1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражаєть-ся в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правово-го життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в уза-гальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єк-тивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.

2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) — виражається як у глибинному пізнанні основних закономірнос-тей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенден-цій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знання-ми про розвиток держави і права («нарощення» знань).

3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у май-бутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекват-ного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприк-лад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодав-ства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.

4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юри-дичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.

5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що вплива-ють на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну, соціальну правову державу).

6. Політична — виражається у впливі на формування полі-тичного курсу держави, політичної системи суспільства та у за-безпеченні їх науковості.

7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівниц-тва — підготування законопроектів і проектів інших норматив-но-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами.

Метод теорії держави і права

Метод теорії держави і права — це сукупність логічних при-йомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних зако-номірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Метод не слід плутати з методикою (сукупністю засобів доцільного вивчення явища). Його слід розглядати як вихідну базисну категорію методології.

Методологія (вчення про методи) — система певних теоретич-них принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослід-ження предмета науки. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного та історичного. Логічні прийоми — дедуктивний та індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні засоби дослідження — інструменти пізнання, що засто-совуються для встановлення знання про досліджуваний предмет.

Методи науки теорії держави і права поділяються на загальні, окремі (конкретні) і спеціальні.

Загальним методом теорії права і держави, як і всіх суспільних наук, є метод філософської діалектики (матеріалістичної та ідеа-лістичної). Він полягає у підході до вивчення держави і права, який грунтується на загальних закономірних зв'язках розвитку буття і свідомості. Наприклад, метод філософської діалектики припускає розгляд права як явища, котре: 1) визначається при-родою людини і умовами життя суспільства; 2) пов'язано з ін-шими соціальними явищами, пронизує сферу суспільних відно-син — економічних, політичних, духовних та ін.; 3) перебуває у постійному розвитку, якісному відновленні (рабовласницьке, феодальне, буржуазне, неокапіталістичне право).

Загальний метод філософської діалектики розкривається через:

1) логічний метод сходження від простого до складного, від аб-страктного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логі-ки теоретичного відтворення генези предмета. Відповідно до цього методу пізнання здійснюється в два етапи. На першому етапі пізнання об'єкта сприймається як деяке неподільне ціле. На другому, за допомогою аналізу, об'єкт пізнається конкрет-ними частинами. Абстрактне розуміється як однобічність знан-ня, а конкретне — як його повнота, змістовність. Таким чином, відбувається рух від менш змістовного знання до більш змістов-ного. Наприклад, теорія держави і