Слід зважити на те, що в більшості правових норм матеріаль-ні і процесуальні види презумпцій тісно переплітаються.

Кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Напри-клад, у Цивільному кодексі України закріплено таку презумпцію, як презумпція вини. Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за пору-шення договірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Прав-да, із презумпції вини є винятки. І все ж таки загальним прави-лом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною пере-думовою договірної відповідальності є вина боржника.

Іншим прикладом презумпції може бути закріплена в Цивіль-ному кодексі Російської Федерації презумпція розумності і доб-росовісності учасників цивільних правовідносин (ч. З ст. 10). Це означає, що: 1) операції юридичної особи, які виходять за межі її правоздатності, визнаються недійсними; 2) учасник цивільних правовідносин визнається добросовісним, а доводити його не-добросовісність має той, хто з такими діями пов'язує певні юри-дичні наслідки.

Щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні презумпцій — ні судовому, ні доктринальному, вони повинні закріплюватися в законах і чітко формулюватися.

Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків

Правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітни-ків виникають, як правило, в галузі публічного права, тобто є субординаційними відносинами (влада — підвладність) — від-носинами по вертикалі.

Правовідносини органів внутрішніх справ за сферою поши-рення можна поділити на дві категорії:

- зовнішні;

- внутрішні.

Зовнішні правовідносини — це відносини між органами внут-рішніх справ і громадянами, організаціями, підприємствами, установами, які виникають у ході забезпечення громадського порядку і безпеки особи, суспільства, держави.

Внутрішні правовідносини — це відносини усередині системи органів внутрішніх справ між: а) службами і підрозділами різних рівнів; б) між ними і вищими посадовими особами; в) по лінії «начальник — підлеглий» у службі, підрозділі.

Органи внутрішніх справ можуть вступати й у нетипові для них правовідносини. Вони виникають між несупідрядними ор-ганами і мають, як правило, договірний характер.

Нетипові правовідносини органів внутрішніх справ, що виника-ють у результаті договору:—

договори на охорону об'єктів підрозділами позавідомчої охорони МВС;—

договори на супровід;—

договори на організацію охорони громадського порядку на комерційній основі при проведенні масових заходів;—

договори, пов'язані з реалізацією права засуджених на сво-боду віросповідання в місцях виконання покарання у виді по-збавлення волі та ін.

Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за галузями права:—

конституційно-правові;—

адміністративні правові;—

адміністративно-процесуальні;—

кримінально-правові;—

кримінально-процесуальні;—

кримінально-виконавчі;—

цивільно-правові;—

цивільні процесуальні та ін.

Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за функціями права:

охоронні — основні;

регулятивні.

Суб'єкти правовідносин системи органів МВС:*

органи внутрішніх справ у цілому;*

органи міліції як складова частина органів внутрішніх справ:*

інші структурні підрозділи органів внутрішніх справ;*

окремі посадові особи органів внутрішніх справ.

Компетенція органів внутрішніх справ включає:

1. Повноваження (правообов'язки):

а) забезпечення особистої безпеки громадян;

б) попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень;

в) розкриття злочинів;

г) охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надання допомоги громадянам, посадовим особам, під-приємствам, установам, організаціям і громадським об'єднан-ням у здійсненні їх законних прав і інтересів.

2. Предмет відання — головний напрямок діяльності, тобто основне функціональне призначення (наприклад, у міліції це охорона громадського порядку).

3. Відповідальність за результати своєї роботи. Діяльність органів внутрішніх справ визначається законами та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єкти правовідносин системи органів МВС — діяльність (по-ведінка) учасників правовідносин:

а) адміністративно-правових відносин — поведінка громадя-нина і конкретного співробітника міліції;

б) кримінально-процесуальних відносин — поведінка учас-ників кримінального судочинства;

в) цивільно-правових відносин, низки адміністративно-пра-вових відносин (організаційно-майнових) — поведінка учасни-ків цих відносин і майно.

Юридичні факти можуть бути класифіковані залежно від пра-вовідносин, в які вступає співробітник органів внутрішніх справ.

Загальні правовідносини органів внутрішніх справ та їх спів-робітників виникають, змінюються і припиняються на підставі їх компетенції, визначеної нормативно-правовими актами (органі-зація охорони громадського порядку, охорона безпеки, бороть-ба зі злочинністю, організація роботи особового складу та ін.).

Юридичними фактами в процесі загальних відносин є:

1) заяви, повідомлення, скарги громадян, організацій у зв'я-зку з правопорушеннями, що готуються або вже вчинені, які органи внутрішніх справ та їх співробітники зобов'язані вирі-шити і за наявності законних підстав задовольнити інтереси замовників;

2) звернення громадян до співробітників органів внутрішніх прав при реалізації ними своїх прав або виконанні обов'язків, наприклад, при одержанні паспорта, дозволу на прописку, на приїзд у прикордонну зону, на придбання зброї;

3) виявлення або встановлення фактів правопорушень (злочинів, проступків) і осіб, що їх вчинили;

4) договори, які укладають органи внутрішніх справ.