Основні вимоги до правильного застосування норм права

Вимоги до застосування норм права — юридичні правила (умо-ви), за допомогою яких правозастосовний орган (суд, адмініст-рація державних органів та ін.) втілює в життя принципи права.

Правозастосовний орган керується такими вимогами:

1. Законності (належного додержання законних процедур):

а) при вирішенні справи ґрунтується на конкретній нормі чи права сукупності норм, які прямо стосуються розглянутої спра-ви; дотримується їх точного змісту;

б) діє в рамках своєї компетенції; не виходить за межі повно-важень, передбачених законом; у разі їх порушення несе юри-дичну відповідальність;

в) завжди застосовує правові норми, коли виникають обста-вини, передбачені нормою; не ухиляється від застосування но-рми; не припиняє дії норми з будь-якого приводу (застарілість, невідповідність місцевим умовам тощо) або під впливом особи (органу), не уповноваженої на те законом. Доки норма права не скасована, не змінена або не припинена у встановленому за-коном порядку, вона є обов'язковою для правозастосовного ор-гану.

2. Обгрунтованості:

а) виявляє всі факти, що стосуються справи;

б) ретельно і неупереджено (об'єктивно) вивчає факти, ви-знає їх достовірними;

в) відкидає всі сумнівні факти і факти, що не стосуються справи.

3. Доцільності, тобто відповідності діяльності правозастосовних органів і осіб у рамках закону конкретним життєвим умовам місця і часу; обрання оптимального шляху реалізації норми в конкретній життєвій ситуації:

а) у межах змісту норми (яка передбачає межі в рамках одно-го рішення, можливість вибору між різними рішеннями, мож-ливість застосувати норму або утриматися від її застосування) обирає рішення, яке найповніше та найправильніше відображає зміст закону;

б) при однаковому і неухильному виконанні юридичних роз-поряджень діє ініціативно — з урахуванням місця і часу вико-нання, розумно розподіляє сили і засоби і т.д.;

в) зважує на індивідуальні особливості справи, соціальну зна-чущість застосовуваної норми, її відповідність духу права.

4. Справедливості:

а) неупереджено ставиться до дослідження обставин справи, до осіб, що беруть участь у ній, до остаточного рішення;

б) приймає рішення, яке узгоджується з принципами моралі, загальнолюдськими цінностями, власними моральними переко-наннями і моральними переконаннями суспільства в цілому.

Поняття і ознаки акта застосування норм права

Акт застосування норм права (правозастосовннй акт) — це ін-дивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповнова-женого суб'єкта права (компетентного державного органу або посадової особи), що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних пра-вовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчине-не ними правопорушення. У встановлених законом випадках він оформляється у вигляді письмового документа (акта-доку-мента).

Правозастосовний акт — вирок, рішення, визначення, ви-сновок тощо (наприклад, нарахування пенсіонеру пенсії; вирок суду у конкретній кримінальній справі) — результат вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права.

Серед актів застосування норм права слід розрізняти:—

основний акт, в якому виражене рішення юридичної спра-ви в цілому;—

допоміжні акти (проміжні, додаткові, супутні), що оформ-ляються при встановленні фактичних обставин справи, у ході судового процесу, на інших стадіях.

Ознаки акта застосування норм права такі.

1. Приймається на основі нормативно-правового акта і спи-рається на певну норму права, тобто є законним і обгрунтова-ним.

2. Виходить від компетентних органів держави в особі їх по-садових осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обо-в'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави.

3. Адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоні-фікованим, індивідуальним.

4. Поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразовим застосуванням, тобто розрахований на один раз.

5. Має певну, встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість). Містить чітко позначені реквізити: назву, підпис, дату. Має сувору структуру: вступну, описову, мотивувальну і резуль-тативну частини.

6. Може бути оскаржений чи опротестований ким-небудь із зацікавлених осіб.

Акт застосування норм права — найпоширеніший вид пра-вових актів. Як і нормативно-правовий акт, він має юридичну силу, носить державно-владний обов'язковий характер.

Одночасно правозастосовний акт відрізняється від норматив-но-правового акта за низкою зазначених вище ознак: прийма-ється на основі нормативно-правового акта; персоніфікований;

поширює норму права на конкретний випадок (одноразовий);

містить у собі обов'язок підкоритися — виконати сформульова-не у справі рішення.

Правозастосовний акт, як правило, забезпечує виникнення і розвиток правовідносин у конкретній ситуації. Без таких юридич-них фактів не може реалізуватися конкретна правова норма.

Як і нормативно-правовий, правозастосовний акт може ви-ходити від тих самих органів і посадових осіб — Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України, органів міс-цевого самоврядування. Наприклад, Верховна Рада України вста-новлює нове почесне звання «Заслужений діяч юстиції» — це нормативно-правовий акт. Через три дні видається Указ Прези-дента України про присвоєння конкретній особі цього звання. Це акт застосування норм права. Він індивідуальний. Та сама правова форма може бути наповнена різним змістом. З зазначе-них двох форм права — закону і указу — лише закон має норма-тивний характер.

Однак у форму указів Президента України можуть убиратися як нормативно-правові акти, так і індивідуальні розпорядження — залежно від змісту (див. про укази Президента України в главі «Державні органи влади України»).

Види актів застосування норм права

Види актів застосування норм права класифікуються за різ-ними критеріями.

За формою зовнішнього вираження:

1) письмовий акт (таких більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів:

а) окремий документ (вирок суду);

б) резолюція за матеріалами справи (затвердження про-курором обвинувального висновку);

2) усний акт (виклик понятих);

3) конклюдентний акт — акт дії (наприклад, застосування працівниками міліції табельної зброї або застосування жестів міліціонером-регулювальником дорожнього руху).

За способом прийняття:

1) колегіальні;

2) одноособові.

За суб'єктами прийняття: