Поняття, ознаки і види правової поведінки

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульова-ною нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи.

Правовій поведінці властиві такі ознаки:

1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціального розвитку;

2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльнос-ті. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), склада-ється із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають вну-трішній стан суб'єкта;

3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідом-лення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки право-вих вчинків, або передбачають будь-які заходи моделювання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки;

5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат);

б) реакцією держави на результати правової поведінки (стиму-лювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкідливі дії).Види правової поведінки:

правомірна | неправомірна (протиправна) — правопорушення | зловживання правом

- соціальне корис-на, відповідає нор-мам права | - соціальне шкід-лива, суперечить нормам права | - відповідає нормам права, але є соціаль-но-шкідливою

Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індифе-рентними до права, такими, що не потребують якого-небудь пра-вового виправдання.

Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків.

Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають складом правової пове-дінка.

За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути:—

фізичною (діяльність);—

усною (вербальною);—

письмовою (документальною).

Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова пове-дінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпоряджен-ням юридичних норм і охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

1) є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує орга-нізованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопо-рядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права;

2) втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принци-пам права;

3) має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадя-нами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки;

4) гарантується, охороняється державою.

Правомірна поведінка завжди містить два моменти:—

інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наяв-ність розвинутого юридичного механізму захисту права на до-ступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;—

поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійс-нення своїх юридичних прав і обов'язків.

Слід зважити на те, що правомірна поведінка складається із елементів — правомірних вчинків, тобто таких, що мають суспіль-не корисний характер.

В основі правомірної поведінки лежить розуміння справед-ливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідаль-ності перед суспільством і державою за вчинки, що є показни-ком соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.

Через правомірну поведінку право діє, поза неї воно мертве. Вид і міра правомірної поведінки встановлені диспозиціями норм права. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалі-зації суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків.

Саме правомірна поведінка становить сутність правопоряд-ку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспіль-ством, його життєдіяльність. Основна маса виникаючих і дію-чих у суспільстві правовідносин має у своєму підґрунті правомі-рну поведінку.

Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві.

1. Економічні — процес руйнування старого господарського організму (нежиттєздатного, але все-таки цілісного) значно ви-переджає становлення української економіки як саморегульова-ної системи виробничих зв'язків і матеріальних можливостей виробництва — на основі економічної волі. Громадяни позбави-лися звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе яку-небудь відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нової економічної обстановки, виникли невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною.

2. Соціальні — соціальна напруженість як результат ослаб-лення соціальної відповідальності держави і неврівноваженості соціальної політики. Нерегулярною оплатою праці, підвищен-ням плати за комунальні послуги, низьким рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава вільно або мимо-волі провокує (незалежно від соціально-психологічної нестійко-сті особи) нестабільність правомірної поведінки.

3. Політичні — розпад СРСР, скасування однопартійної сис-теми, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, труд-нощі формування політичної системи українського суспільства виявили непідготовленість демократичних громадських сил до швидких історичних перетворень, відсутність прагматичної де-мократичної ідеології і політики для перехідного періоду. Це привело до політичної хиткості суспільства, яка спричинила й нестабільність правомірної поведінки громадян.

4. Ідеологічні — падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок руйнування системи правового ви-ховання, що існувала раніше, і лише започатковане формування нової. Правосвідомість громадянина виявилася непідготовленою до зняття криміналу з багатьох діянь, що вважалися раніше зло-чинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька діяль-ність, комерційне посередництво та ін.), і одночасного вступу в дію принципу «дозволено все, що не заборонено законом». Сво-боду вибору громадянин сприйняв як вседозволеність. Межа між правомірною і неправомірною поведінкою була стерта.

5. Юридичні:

а) в галузі правотворчості — відсутність послідовності, логіч-ності в прийнятих законах і підзаконних актах, їх суперечли-вість підривають віру в якість законів, служать підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки є неконкретними, неповними, казуїстичними);

б) в галузі правоохоронної діяльності