Щоб правомірна поведінка перетворилася на норму життя для переважної більшості населення, необхідні розвинута еко-номіка, достатня для задоволення життєвих запитів громадян, стабільний демократичний політичний режим, додержання за-конності всіма посадовими особами і громадянами, високий рі-вень правової культури.

Склад і види правомірної поведінки

Склад правомірної поведінки — це система ознак поведінки, яка відповідає розпорядженням права.

Склад правомірної поведінки

Суб'єкт | Суб'єктивна сторона | Об'єкт | Об'єктивна сторона

- суб'єкти права: фізичні та юридичні особи, які визнані дієздатними і деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки та нести юридичну відповідальність | - внутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб'єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків з яких складається поведінка, їх оцінка | - явища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини | - зовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв'язок між діяннями та їх наслідками

Залежно від характеру правових розпоряджень розрізняють такі види правомірної поведінки:

Належна (соціальні) необхідна) | Можлива

(соціальна допустима):

(захист батьківщини, виконан-ня трудових обов'язків, додер-жання правил дорожнього руху та ін.)

- закріплюється в імператив-них нормах як обов'язки та за-безпечується, крім як в інші спо-соби, державним примусом.— | бажана (участь у виборах, оскарження неправомірних дій посадових осіб, вступ до шлюбу); — небажана (розлучення, страйк та ін.). — Закріплюється, як правило, у диспозитивних нормах як права суб'єкта, а не як його обов'яз-ки, реалізується відповідно до його волі (інтересу) і забезпечу-ється державою.

За об'єктивною стороною правомірна поведінка виражаєть-ся в:

- дії;

- бездіяльності (наприклад, відмова обвинуваченого від дачі показань).

За особливостями суб'єктивної сторони розрізняють такі види правомірної (законослухняної) поведінки:*

активну;*

звичайну (звичну);*

пасивну (конформістську — її різновид);*

маргінальну.

Активна правомірна поведінка — це вид правомірної поведін-ки, який полягає в цілеспрямованій діяльності громадян, поса-дових осіб, пов'язаній з реалізацією своїх прав, обов'язків, ком-петенції в рамках правових норм і пов'язаний з додатковими витратами часу, енергії, а іноді й матеріальних коштів.

Звичайна (звична) правомірна поведінка — це вид законослух-няної поведінки, що являє собою повсякденну службову, побу-тову та іншу діяльність людини, яка відповідає розпорядженням правових норм, стала звичкою і не потребує додаткових витрат і зусиль. Необхідність здійснення поведінки лише правомірним чином стала для такої людини звичною, навіть неусвідомленою в усіх аспектах.

Пасивна правомірна поведінка — це вид правомірної поведін-ки, який виявляється в бездіяльності, умисному невикористанні суб'єктом належних йому прав і обов'язків: неучасті у виборах тощо. Пасивна позиція призводить до конформістської поведін-ки, тобто пасивно-пристосовницької, яка не відрізняється від поведінки інших (принцип: «роби так, як роблять інші») — до підпорядкування суб'єкта груповим стандартам і вимогам.

Маргінальна поведінка — це вид поведінки, який характери-зується «проміжним» (прикордонним) між правомірним і про-типравним станом особи. Маргінальна поведінка особи виража-ється в готовності до протиправних дій у разі зменшення нагля-ду за її поведінкою, але не стає антисуспільною, не призводить до правопорушення через страх юридичної відповідальності (на-приклад, пасажир оплатив проїзд в автобусі лише тому, що в нього зайшов контролер).

Поняття і ознаки правопорушення

Правопорушення — це суспільне» небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто супере-чить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям су-б'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов'язків, що випливають із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону;

2) є суспільна шкідливим (наприклад, прогул,) або суспільна небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідли-вість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від не-правомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в по-рушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або пере-шкоді їх виконанню, матеріальний — у заподіянні учаснику пра-вовідносин матеріальних або моральних збитків;

3) виражається в поведінці — протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, пере-конання, які зовні не виявилися, не визнаються чинним зако-нодавством об'єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного ре-жиму в державі;

4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, пере-буває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними ус-відомлено і добровільно. Відсутність свободної волі є юридич-ною умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (ма-лолітні і душевнохворі деліктоздатними не вважаються);

5) є винним. Правопорушенням визнається лише винне діян-ня, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення пра-вопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи безді-яльністю) збитки суспільству і державі, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків. Усі сум-ніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до право-порушника заходів державного примусу, заходів юридичної від-повідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру. Застосування державного примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, права і свободи громадян.

Відсутність зазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.

Склад правопорушення

Склад правопорушення — це система ознак протиправної по-ведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.

Склад правопорушення:

суб'єкт | суб'єктивна сторона | об'єкт | об'єктивна сторона

Суб'єкти правопорушення — фізичні і юридичні особи

Фізичні