Поняття і ознаки юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це різновид соціальної відпо-відальності.
В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:
позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект —передбачає заохочення — за виконання корисних для суспільства та держави варіан-тів поведінки на рівні, що пе-ревищує загальні вимоги (морально свідоме ставлення до виконання обов'язків) | негативний (ретроспективний, або охоронний) аспект — передбачає покарання — за правопорушення (юри-дична характеристика наслідків невиконання обов'язків)
Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного (ретроспективного, або охоронного) характеру.
Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчи-нене правопорушення.
Ознаки юридичної відповідальності такі.
1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих (компенсаційних) способів.
Державний примус — це державно-владний вплив відповід-них державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають дер-жавний примус, який завжди реалізується через діяльність спе-ціальних державних органів, а цивільне законодавство — мож-ливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).
Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може здійснюватися у різні способи, не по-в'язані з юридичною відповідальністю (наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для суспільства дії в ста-ні неосудності, митний огляд багажу, примусове стягнення алі-ментів на утримання дітей та ін.).
Разом з тим держава покликана вживати певних заходів при-мусу до суб'єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у визначених законом формах.
2. Виражається в обов'язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.), організаційного і майнового характеру (конфіс-кація майна, штраф) за свою вину, тобто нести кару, яка є но-вим, додатковим, юридичним обов'язком, що не існував до пра-вопорушення.
3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов'яз-ковою при покладанні кримінальної або адміністративної від-повідальності. Суб'єктом юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична), винна в порушенні правових розпоряджень.
Акцентуємо увагу на тому, що юридична відповідальність настає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60 Конституції України).
Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необ-хідність, професійний ризик.
4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом, а саме — з санкціями норм права, якими встановлю-ються вид і міра втрат. Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в конкретному випадку стосовно конк-ретної особи.
5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотри-мання певного процедурно-процесуального порядку і форм, вста-новлених законом (цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична відповідальність є не-можливою.
Порядок притягнення до юридичної відповідальності визна-чається нормами процесуального права: породжувані ними про-цесуальні правовідносини служать формою відносин юридичної відповідальності.
Принципи і функції юридичної відповідальності
Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихід-ні вимоги, що ставляться до правопорушників і дозволяють за-безпечувати правопорядок у суспільстві. Вони є різновидом між-галузевих принципів права, відображають його глибинні устале-ні закономірні зв'язки.
У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відпо-відальність передбачається лише за діяння, що є протиправними:
1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні властивості);
2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою.
Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана “відповідальність без вини” — обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів, будівництва тощо), відшко-дувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потер-пілого). Ці правила визначають цивільно-правову відповідаль-ність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і правомірни-ми діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної для оточення;
3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що супере-чать природі права і літері закону;
4) за власні діяння правопорушника.
Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:
1) законності —
полягає у тому, що юридична відповідальність:*
настає за діяння, передбачені законом; застосовується в су-ворій відповідності з визначеним законом порядком;*
припускає наявність складу правопорушення (тобто наяв-ність протиправного, винного діяння);*
настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;*
припускає конституційність закону, що встановлює міру від-повідальності.
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Кон-ституції України);
2) обґрунтованості — виражається в:*
установленні самого факту вчиненого правопорушником про-типравного діяння як об'єктивної істини;*
встановленні інших юридичне значущих фактів, пов'язаних з висновками про факт і суб'єкта правопорушення;
3) доцільності —
полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопоруш-ника цілям юридичної відповідальності (захистити правопоря-док, виховати поважне ставлення до права).
Цей принцип вимагає:*
індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності (ст. 61 Конституції України: «Юри-дична відповідальність особи має індивідуальний характер»);*
пом'якшення і навіть відмова від застосування заходів від-повідальності за наявності можливості досягти її мети ін-шим шляхом;
4) невідворотності — полягає в:*
неминучості настання відповідальності правопорушника;*
оперативності застосування заходів відповідальності за вчи-нені правопорушення;*
професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохорон-них органів;*
ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності — означає*
можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.
Для адміністративних і дисциплінарних проступків установ-лений строк давності в кілька місяців, для кримінальних злочи-нів — від одного року до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи). Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про накладення
