контексті загальногро-мадянської юридичної відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову відповідальність за однакові правопору-шення з іншими громадянами; для нього існують однакові під-стави для притягнення до юридичної відповідальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний порядок, єди-не судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян конституційні принципи: рівність перед законом, рівна відповідаль-ність перед судом.
Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті його служ-бової діяльності, то загальним правилом є таке: він несе підви-щену відповідальність за порушення норм права, тому що наді-лений значним обсягом прав і обов'язків — повноважень (правообов'язків) щодо особи і громадянина.
До особливостей юридичної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ можна віднести:
1) більш широке коло підстав для відповідальності;
2) наявність підстав для відповідальності, застосовуваних лише до співробітників органів внутрішніх справ як до службовців;
3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що поширюються і на громадян;
4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результату наявності державно-владних повноважень.
Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробі-тників органів внутрішніх справ:
кримінальна — позбавлення волі, майна, виправні роботи без позбавлення волі та ін. — конкретні санкції застосовуються лише за вчинення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві;
адміністративна — особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду — на загальних підставах. До них не можуть бути застосовані такі заходи, як штраф, адміністратив-ний арешт, виправні роботи;
дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому пра-вилами внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ — у разі, якщо за такі порушення не встановлена адміністративна чи криміна-льна відповідальність;
матеріальна — настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) перебуває в трудових або службових відносинах з потер-пілим. Матеріальна відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди державній власності, її розмір за шкоду, заподіяну співробітником (особою рядового і начальницького скла-ду) державі під час виконання службових обов'язків, залежить від складу правопорушення. Як правило, це неповне відшкоду-вання шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки збитки заподіюються під час виконання службових обо-в'язків. Орган же внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повно-му обсязі незалежно від вини співробітника (заподіювача шко-ди) — в результаті неправильного виконання їм службових обо-в'язків — тим організаціям, підприємствам, громадянам, яким вона була заподіяна;
цивільно-правова — настає тоді, коли співробітник (заподію-вач шкоди) не перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподія-ну ним не під час виконання службових обов'язків.
Слід зазначити, що наукова громадськість України останнім часом активно виступає за доцільність створення адміністратив-ної юстиції. Передбачається, що вона здійснюватиметься в сис-темі загальних судів шляхом їх спеціалізації. Створення адмініс-тративних судів дозволить зробити крок до побудови правової держави, реалізації принципу відповідальності держави перед особою, а не тільки особи перед державою, створити додаткові гарантії від порушень прав і свобод людини і громадянина з боку державних органів та їх посадових осіб, у тому числі спів-робітників органів внутрішніх справ.