Особливості правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ формуються в період навчання і становлять різнобічну підго-товку. Це:

1) загальна правова підготовка — одержання фундаменталь-них правових знань;

2) спеціальна правова підготовка — навчання майбутній про-фесії (оперативно-розшукова підготовка, підготовка слідчого та ін.);

3) загальна фізична підготовка;

4) бойова підготовка, в тому числі володіння табельною зброєю;

5) оволодіння засобами зв'язку;

6) уміння керувати транспортними засобами та ін. Для правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ особливого значення набуває ставлення до злочинності і заходів боротьби з нею. До особливостей їх правосвідомості у цій сфері слід віднести:

1) осуд посягань на охоронювані законом цінності і розумін-ня об'єктивної необхідності вести з ними боротьбу;

2) суворе і неухильне додержання законності, недопустимість порушення правових норм і принципів;

3) більш високий рівень оцінки права і забезпечуваного їм правопорядку і законності, ніж у інших законослухняних грома-дян;

4) негативну реакцію на злочинність, неприйняття її, пере-конаність у необхідності активної боротьби з нею;

5) збіг їх оцінки добра і зла з загальнодержавними правови-ми цінностями; превалювання інтересів, що ведуть до мети від-повідно до чинного законодавства;

6) більш високий рівень вимог до санкцій за правопорушен-ня порівняно з іншими законослухняними громадянами: орієн-тація на жорсткість покарання;

7) більш високу оцінку власної діяльності і діяльності свого відомства, ніж інших;

8) недооцінку процесуальних гарантій порівняно з іншими, в тому числі матеріальними;

9) наявність елементів правового нігілізму, що спричиняє обрання варіанта правомірної поведінки не за переконанням, а внаслідок страху покарання, побоювання настання небажаних наслідків та ін.

Як бачимо, правосвідомості співробітників органів внутріш-ніх справ притаманні позитивні і негативні тенденції з превалю-ванням перших.

В узагальненому вигляді належну правосвідомість співробіт-ників органів внутрішніх справ можна зобразити так:

1) переконаний у необхідності забезпечувати права і свободи громадян;

2) засуджує протиправну поведінку;

3) усвідомлює об'єктивну необхідність вести боротьбу з правопорушеннями і додержуватися правопорядку;

4) переконаний у необхідності додержуватися законності під час виконання службових обов'язків.

Усі ці якості правосвідомості дають можливість співробітникам органів внутрішніх справ правильно орієнтуватися в складній ситуації та оперативно обирати варіант дій.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ припускає глибоке знання системи права і законодавства. переконаність у необхідності їх додержання, уміння користати ся всією сукупністю правових засобів під час виконання служ-бових обов'язків у межах компетенції, встановленої законом та іншими правовими актами. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ убачається також у критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явиш з по-гляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Співробітник органу внутрішніх справ — це особа, покли-кана стати вище своїх звичок, бажань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають найвищі інтереси суспільства Правопорушники — часто особи сильні, цілеспрямовані, вести двобій з якими не просто. Нерідко робота над розкриттям і роз-слідуванням злочинів — сутичка між особистостями, характе-рами.

Людина формується як особистість у процесі соціальної прак-тики. Юридична освіта — перший крок до утвердження себе як особистості в галузі реалізації права. Юридична освіта повинна забезпечити знання і розуміння мови і технічної майстерності, необхідних для практикуючого співробітника органу внутрішніх справ, включаючи розуміння правових і етичних обов'язків, прав і основних свобод людини, визнаних законодавством країни і міжнародним правом.

Слід звернути увагу на систему деонтологічних вимог (грец. деон — належне), які висуваються до випускника — майбутньо-го співробітника органу внутрішніх справ у галузі культури:—

морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів мо-ралі, уміння ними керуватися на практиці);—

політична (знання політичної стратегії та тактики держа-ви, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політичне актив-ним);—

психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагностикою у ході вирішення юридичної справи);—

естетична (виражається в службовому етикеті, мові спіл-кування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді офо-рмлюваних ним документах та ін.).

Вони доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведінки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обов'язку.

Правова культура співробітників органів внутрішніх справ визначається не тільки науковими знаннями про сутність, хара-ктер і взаємодію правових явиш взагалі, механізм правового ре-гулювання, правове полі держави, його окремі напрямки. Вона передбачає й критичне творче осмислення правових норм, зако-нів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократично-го і морального змісту.

До культури співробітника органу внутрішніх справ належить знання державної мови України, особливостей етичної культу-ри і національних традицій того регіону, де він здійснює профе-сійну діяльність.

Виключне значення має проблема подолання правового ні-гілізму співробітника органу внутрішніх справ, його некомпе-тентності, низького професіоналізму, невміння розібратися в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку, в результаті чого з'являються незаконні і необгрунто-вані рішення.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрі-шніх справ повинна бути вищою за правову культуру інших гро-мадян.