Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання

На шляху функціонування складових елементів і стадій ме-ханізму правового регулювання виникають перешкоди, які усу-ваються за допомогою засобів, що перебувають поза сферою пра-вового регулювання. Ці зовнішні сторони кваліфікуються як пра-вові форми діяльності держави.

Правова форма діяльності — організаційно-управлінська фор-ма діяльності уповноважених на те суб'єктів, завжди пов'язана зі здійсненням юридичне значущих дій (розглядом юридичних справ) у порядку, визначеному законом.

Юридична сутність правової форми діяльності держави:—

ґрунтується на розпорядженнях права;—

завжди спричиняє певні правові наслідки. На відміну від фактичної правова форма діяльності має чітко виражені ознаки (риси):

1) припускає розгляд юридичної справи (прийняття норма-тивно-правового акта, винесення вироку та ін.);

2) використовує норми матеріального або процесуального права як спеціальний робочий інструментарій;

3) здійснюється виключно уповноваженими на те суб'єктами (правосуддя — суддями, розслідування — слідчими);

4) закріплюється в офіційних процесуальних документах (ви-року, протоколі допиту, постанові про проведення обшуку та ін.);

5) у ході розгляду справи регламентує відносини, що склада-ються, системою норм процесуального права;

6) при розгляді справ використовує досягнення юридичної опіки (наприклад, при розгляді кримінальних справ широко застосовується криміналістика).

Основні правові форми діяльності держави:*

правотворча;*

правозастосовна;*

правоохоронна;*

установча;*

контрольно-наглядова.

Правотворча діяльність — це правова форма діяльності дер-жави, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права компетентними органами, яка виражається в підготовці, прийнятті і оприлюдненні нормативно-правових ак-тів. Суб'єкти правотворчості — народ, Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, Президент України, Кабінет Міністрів Укра-їни, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління (див. главу «Правотворчість»).

Правозастосовна діяльність — це правова форма діяльності держави, яка забезпечує безперервність процесу здійснення нор-мативно-правових розпоряджень через наділення одних учас-ників правових відносин суб'єктивними юридичними правами, а інших — суб'єктивними юридичними обов'язками; полягає у розгляді і вирішенні індивідуальних справ, що мають юридичне значення.

Управлінська природа діяльності, пов'язаної з вирішенням індивідуально-конкретних справ — глибинна і визначальна ос-нова правозастосування. Особливість правозастосовної діяльно-сті полягає в її владному характері, який проявляється в держав-ній волі керуючих (правозастосовних органів) суб'єктів стосов-но керованого з метою вирішення конкретних правових ситуацій. Владний вплив на поведінку безпосередніх суб'єктів права від-бувається в ході розгляду індивідуальних справ і винесення щодо них конкретних авторитарних-правових розпоряджень, а також у ході реального перетворення в життя цих розпоряджень. Юри-дичний зміст правозастосовної діяльності створюють відповідні один одному права і обов'язки їх суб'єктів: право компетентно-го органу вирішити справу і обов'язок зацікавлених у справі осіб виконати прийняте рішення. Фактичний зміст правозастосовної діяльності полягає в діяльності уповноважених органів і посадо-вих осіб, пов'язаній з вивченням обставин справи, її юридич-ною кваліфікацією і винесенням акта застосування права, а та-кож у діях зацікавлених у справі осіб у зв'язку з її розглядом і ухваленням рішення (див. главу «Реалізація норм права. Правозастосування»).

Правоохоронна діяльність — це правова форма діяльності дер-жави, спрямована на охорону суспільних відносин, урегульова-них правом, захист індивіда від правопорушень і притягнення винних до відповідальності. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійснюють правоохоронну діяльність, тому її мо-жна вважати одним з різновидів правозастосовної діяльності. Разом з тим існують і такі органи, для яких ця діяльність є осно-вною — органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпе-ки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони.

Контрольно-наглядова діяльність — це правова форма діяль-ності органів держави, що виражається в здійсненні юридичних дій у справі спостереження і перевірки відповідності виконання і додержання підконтрольними суб'єктами правових розпоряд-жень і припинення правопорушень певними організаційно-пра-вовими засобами. Контрольні структури України: Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Уповноважений Вер-ховної Ради з прав людини, прокуратура, Рахункова палата за-конодавчого органу, аудиторські структури Національного бан-ку України, податкова адміністрація та ін. Контрольну діяль-ність здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади, однак вона провадиться як у різному обсязі, так і в різних пи-таннях і сферах правового регулювання.

На цей час у світі склалися декілька видів контрольно-нагля-дової діяльності. Це — контроль за конституційністю законів та інших нормативно-правових актів (здійснюється Конституцій-ним Судом або загальними судами; прокуратурою, спеціальни-ми посадовими особами — омбудсменами та ін.). Це — фінансовий контроль як складова частина загального контролю (здійс-нюється фінансовими палатами (Австрія), генеральними конт-ролерами (Колумбія), генеральними аудиторами (Нігерія) та ін.). Слід зазначити, що контрольно-наглядова діяльність держави набуває все більш важливого характеру. Поряд із законодавчою, виконавчою, судовою владою в демократично розвинутих дер-жавах контрольно-наглядова діяльність держави оформляється в нову галузь влади.

Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності є контрольно-правовий акт (рішення, постанова, подання, засте-реження, ухвала, повідомлення та ін.), який містить розпоря-дження констатуючого порядку, тобто встановлені внаслідок перевірки позитивні моменти, а поряд з ними правоохоронні розпорядження про усунення виявлених правопорушень.

Стадії контрольно-наглядової діяльності (наприклад, проку-рорського нагляду, судового і арбітражного контролю, держав-ного контролю інспекцій): організаційно-підготовча; встанов-лення фактичних обставин справи та їх аналіз; вироблення і ух-валення рішення у справі; перевірка виконання рішення.

Установча діяльність — це правова форма діяльності держа-ви, яка виражається в реалізації на основі норм матеріального права повноважень на формування, перетворення або скасуван-ня органів держави, їх структурних підрозділів, посад.

Безпосереднє призначення установчої діяльності — кадрове забезпечення всіх ланок державної влади і управління. Визнача-льною стадією установчої діяльності є виборчий процес, який полягає у реалізації виборчих прав громадян на формування представницьких органів держави і вищих посад.

До неправових форм діяльності держави відносять насампе-ред суто організаційну роботу, яка не потребує суворого юридич-ного оформлення, не пов'язана зі здійсненням юридичне значу-щих дій, що спричиняють