правові наслідки, наприклад, культур-но-масова, технічно-виконавча, організаційно-економічна, збройний захист країни. Однак це не означає, що організаційна діяльність ніяк не регулюється правом. Вона є підзаконною, здій-снюється в рамках чинного законодавства і у межах компетенції того чи іншого органу. Правом тут регулюється лише загальна процедура здійснення дій. Здійснення організаційних дій — це повсякденні і різноманітні прояви управлінської діяльності, по-збавлені юридичної оболонки.
Юридична техніка
Правова форма діяльності безпосередньо пов'язана з необ-хідністю використання різних методів і способів юридичної тех-ніки.
Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.
Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовній діяльності.
Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивіду-альні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при вироблен-ні судових актів, договорів).
Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки.
Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми най-досконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів пра-вотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдо-цільнішої структури кожного з них, термінології і мови, спосо-би оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.
Істотне значення має зведення до мінімуму кількості норма-тивних актів з одного й того ж питання, а також наявність спе-ціальних правових засобів, що забезпечують додержання норма-тивно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).
Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:
1) юридична термінологія;
2) юридичні конструкції;
3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.
Юридична термінологія — це система юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта.
Вона припускає так звану термінологічну уніфікацію: одно-значність, загальновизнаність, стабільність і доступність термінів, визначеність і чіткість у викладі нормативно-правового ма-теріалу, які виключають різне розуміння думки законодавця.
Однозначність — уживання терміна в даному законі в тому самому значенні.
Загальновизнаність — уживання термінів відомих, а не вига-даних законодавцем для даного закону.
Стабільність — усталеність термінології, а не зміна її з прий-няттям кожного нового закону.
Доступність — простота і адекватність терміна змісту норм права.
Розрізняють три види термінів у текстах законів:
загальновживані | спеціально-технічні | спеціально-юридичні—
терміни в загальноприйнятому значенні, наприклад, будинок, документ, будівля, природа, довкілля та ін. — | терміни, що мають значення у галузі спеціальних знань — техніки, медицини, економіки, соціології, біології, наприклад, депозит, безробітний, страйк— | терміни, що мають особливе юридичне значення, яким виражається своєрідність того чи іншого правового поняття, наприклад, застава, володіння, переведення боргу, колективний договір
Для єдності юридичної термінології необхідно, щоб при по-значенні в нормативному тексті певного поняття послідовно вживався один і той же термін, а при позначенні різних, таких, що не збігаються між собою, понять використовувалися різні терміни. Прийняті закони повинні термінологічне стикуватися між собою і містити бездоганні дефініції, єдині, наскрізні для всієї галузі законодавства. Понятійний апарат усіх галузей права повинен мати «модельні» терміни і визначення, що виражають найзагальніші і водночас найістотніші ознаки предмета або яви-ща. Поняття можуть набувати подальшого розвитку в галузевих нормативних актах, однак уточнене визначення все одно має спиратися на основну (базову) дефініцію. Неточність у застосуванні терміна може спричинити неправильне розуміння право-вої норми.
Юридичні конструкції — це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв'язків його елементів, їх ти-повими схемами, моделями, в які втілюється «юридичний мате-ріал». Тобто юридичні конструкції — це чіткі, відпрацьовані на-укою і законодавчою діяльністю, перевірені практикою типові схеми правовідносин. Особливі юридичні конструкції дозволя-ють включати в дію — залежно від обставин — різні юридичні норми. Відпрацьованість конструкцій — показник досконалості законодавства. Такими юридичними конструкціями є «кримі-нальна недоторканність», «необхідна оборона», «суб'єктивні пра-ва» та ін.
Приклад юридичних конструкцій: громадянин К., який пере-бігав вулицю, був збитий автомашиною і зазнав важкої травми. Залежно від особливостей обставин у кожній з наведених конс-трукцій «працюють» різні юридичні норми.
Конструкція 1. «Соціальне забезпечення». Громадянин К. одержує від органів соціального забезпечення допомогу по тимчасовій непрацездатності (за наявності умов, передбаче-них законодавством про соціальне забезпечення) без влас-них зустрічних дій.
Конструкція 2. “Договір добровільного страхування”. Якщо громадянин К. має договір страхування, Держстрах при за-знанні ним травми виплачує суму страхування. Договірна конструкція передбачає, що відповідно до умов договору гро-мадянин періодично вносить внески до страхової установи, а у разі нещасного випадку одержує обумовлену в договорі суму.
Конструкція 3. “Юридична відповідальність заподіювана шкоди”. Громадянська майнова відповідальність власника автомашини, що збив громадянина К., полягає у відшкоду-ванні заподіяної шкоди. Специфіка цієї конструкції полягає в тому, що це — особлива юридична відповідальність, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небез-пеки. Така шкода обов'язково відшкодовується, якщо не буде доведено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.
В юридичній техніці поряд з важливістю правильного засто-сування юридичної термінології і юридичних конструкцій не менше значення має форма нормативно-правового акта.
Прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормати-вно-правового акта стосуються:
1) способів викладу;
2) формулювання заголовних назв статей і частин тексту;
3) юридичного стилю;
4) юридичної мови.
Існують два основних способи викладу юридичних норм у те-ксті закону:*
абстрактний — характеризується тим, що ознаки явищ, не-зважаючи на їх різноманіття, подаються в узагальненому виді, виражаються абстрактними поняттями;*
казуїстичний — характеризується урахуванням індивідуаль-них ознак явищ, їх видів, фактів; перелічуються ті чи інші випа-дки — казуси.
Абстрактний спосіб (прийом) викладу свідчить про вищий рівень юридичної техніки. Однак казуїстичний спосіб (прийом) дозволяє з більшою визначеністю і