Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства

Порівняльне правознавство, або юридична компаративістика (лат. comparativus — порівняльний), — наука, яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виник-нення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу.

Науку порівняльного правознавства слід відрізняти від порів-няльно-правового методу. Порівняльно-правовий метод — це зі-ставлення юридичних понять, явищ, процесів одного порядку і з'ясування подібності та відмінності між ними. Залежно від об'-єктів порівняльно-правовий метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх порівнянності.

Об'єктивно необхідним є процес пізнання права в загально-світовому порівняльному аспекті (між різними правовими сис-темами світу), тобто міжнаціональне порівняння, порівняння різних правових систем, існуючих у державах світового співтовариства. В основі такого порівняння лежать процеси, що закономірно відбуваються у світовому співтоваристві — розроблення і фор-мування правових систем молодих держав, розширення і поглиб-лення зв'язків між державами і групами країн, інтеграція низки країн у єдине ціле. Порівняння уможливлює класифікацію дер-жавно-правових явищ, властивих правовим системам різних країн, з'ясування їх історичної послідовності, генетичних зв'яз-ків між ними, ступінь запозичення елементів (норм, принципів, форм права) однієї правової системи в іншої.

У світовому науковому середовищі неоднозначно тлумачать-ся зміст і призначення юридичної компаративістики. Навіть у найменуванні цієї науки виявляються деякі розбіжності, що по-яснюється, крім різних підходів до визначення об'єкта і предме-та цієї науки, неоднаковим праворозумінням. У Франції перева-га віддається терміну «порівняльне право», у країнах Латинської Америки і деяких інших країнах — «порівняльному законодав-ству», у Німеччині, Україні, Росії — «порівняльному правознав-ству». Проте юристи всіх країн вважають за природне розгляда-ти свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особли-востей, так і крізь призму інших правових систем.

В основному завершене оформлення порівняльного правознавства як самостійної науки, до складу якої входять: предмет науки — підстави і об'єкти порівняння; методологія (включаючи прин-ципи) науки; система науки — її структурні елементи; функції науки; наукова термінологія і категорії науки — понятійний апа-рат; бібліографія; історія науки — етапи виникнення, розвитку і затвердження; соціальне призначення.

Предмет порівняльного правознавства — загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування право-вих систем світу в їх порівняльному пізнанні. Порівняльне пі-знання може походити як мінімум із двох правових систем. Ва-жливо підкреслити, що предмет порівняльного правознавства як самостійної науки не тільки містить у собі процес порівнян-ня окремих нормативно-правових актів, галузей права або ін-ститутів, а й охоплює правові системи в цілому. Порівняння припускає діяльність, у ході якої відповідні елементи порівню-ваних правових систем зіставляються для того, щоб визначити наявні між ними подібності і відмінності.

Правові системи, як і право, існують у просторі і часі. Вони мають минуле, теперішнє і майбутнє. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх компоненти (елементи): праворозуміння, правові норми та їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосовні акти, принципи права, юридичну техніку та ін. Ретроспек-тивне порівняння є передумовою адекватного розуміння сучас-ного функціонування правових систем і прогнозування їх роз-витку.

Порівняльне правознавство доцільно розмежовувати на за-гальне і спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве).

Загальне порівняльне правознавство | Спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве) порівняльне правознавство

- предметом порівняння є правові системи в цілому, за-гальні та специфічні законо-мірності виникнення, розвит-ку і функціонування правових явищ (законодавства, системи права, співвідношення права і закону, правовідносин, тлума-чення, законодавчої техніки та ін.), тобто все те, що належить до загальнотеоретичного знан-ня правового поля держави | - предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права — галузі: циві-льне, кримінальне, адміністра-тивне право та ін., інститути права, ї конкретні норми, тоб-то все те, що належить до спе-ціального знання галузевої юридичної науки

Важливою особливістю загального порівняльного правознавст-ва є його орієнтація передусім на дослідження стикових про-блем, що лежать у площині порівняльного аналізу різних право-вих систем світу.

Об'єктами загального порівняльного правознавства можуть бути:

1) сучасні типи правових систем (загальне міжтипове порів-няння);

2) правові системи різних типів (окреме міжтипове порівнян-ня);

3) правові системи, що належать до одного типу (внутрішньотипове порівняння.

Загальне міжтипове порівняння припускає з'ясування ідентич-ності і своєрідності прояву їх загальних ознак. На рівні порів-няння окремих правових систем (окреме міжтипове порівняння і внутрішньотипове порівняння) виявляється єдність загальних, особливих і специфічних (таких, що відрізняються) ознак. Все це сприяє їх цілісному сприйняттю.

Наука порівняльного правознавства покликана охопити по-рівнянням правові системи, виявити сучасну правову карту сві-ту, де, по можливості, право кожної країни віднесено до певно-го типу (сім'ї) правових систем. Отже, одним з основних за-вдань науки порівняльного правознавства є наукова класифікація правових систем світу.

Поняття типу (сім'ї) правової системи

Термін «правова система» виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних .засобів і явищ держави. У цьому терміні міститься узагальнююча теоре-тична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимне (див. главу «Правова система суспільства і система

права»).

Термін «правовий тип (сім'я)» — це узагальнююча теоретич-на модель правового змісту, яка має штучний характер. Вона є результатом наукової класифікації (типології). Тип (сім'я) пра-вових систем відображає загальні та особливі риси конкретних національних правових систем, подібність і відмінність яких визначаються відповідно до позначених критеріїв.

«Тип правової системи» і «сім'я правових систем» уживають-ся як тотожні поняття. Слово «сім'я» має більш соціальне, ніж юридичне значення. Термін «тип» адекватно відображує юридич-ний зміст поняття, позначеного терміном «сім'я». Доцільність його введення обумовлена також необхідністю єдиного підходу до типології як держави, так і її правової системи: класифікація держав дається за типами, а не за «сім'ями».

Тип (сім'я) правової системи — сукупність національних пра-вових систем