P. Давид, 1953 p. | 1. Романс-германська система

2. Англосаксонська система

3. Соціалістична система

4. «Релігійні та традиційні системи» (тобто решта юри-дичного світу, що охоплює чотири п'ятих планети)

К. Цвайгерт і Г. Кьотц, 1984 р. | «Правові кола», в основу яких покладений «правовий стиль»

1. Романський

2. Германський

3. Скандинавський

4. Англо-американський

5. Соціалістичний

6. Право ісламу

7. Індуське право

А.Х. Саїдов. 1993р. | 1. Романо-германська правова сім'я

2. Правові сім'ї, що примикають до романо-германської сім'ї:

а) скандинавське право

б) латиноамериканське право

в)японське право

3. Англо-американська правова сім'я:

а) правова система Англії

б) правова система США

4. Релігійні та традиційні правові сім'ї:

а) мусульманське право

б) індуське право

в) звичаєве право Африки

г) далекосхідне право

5. Радянська правова система, правові системи соціалістичних держав Європи, правові системи соціалістичних держав Азії і правова система Республіки Куба

Пропонуємо класифікацію правових систем за такими типами.

1. Романо-германський тип правової системи (країни конти-нентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німе-ччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько-го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:—

романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Іта-лія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є націо-нальна правова система Франції);—

германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччи-ни).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північ-на Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:—

англійське загальне право (Англія);—

американське право (США).

Крім того, поділ англо-американського типу правової систе-ми можливий на дві групи:—

європейське загальне право (Англія, Ірландія);—

позаєвропейське загальне право (США, Канада). Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класи-чних типів правової системи: романс-германської та англо-американської і має специфічні риси.

У рамках цього типу можна виділити дві групи:—

північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);—

латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:—

релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);—

далекосхідний-традиційний (основні групи — китайська, японська);—

звичаєво-общинний (африканська група — країни Афри-ки, Мадагаскар).

Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи мен-ших — залежно від держави — новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна відне-сти до класично усталених типів правової системи.

Місце правової системи України

У історії України правова система формувалася в періоди ста-новлення державності — Київської Русі, гетьманщини XVII — XVIII століть, УНР, ЗУНР, Гетьманату П.Скоропадського поча-тку XX ст., своєрідно — в УРСР. Стабільності в її розвитку не було, оскільки була відсутня незалежна державність в Україні. Розвиток української правової системи в IX — на початку XIX століть, сприйняття нею візантійської культури, духу пізньоримського права, а також вплив Литовських статутів, Магдебурзь-кого права та ін. (про що свідчить, наприклад, Кодекс 1743 p. — «Права, за якими судиться малоросійський народ»), дозволяють дійти висновку про її корені у романс-германському типі пра-вової системи.

Більш ніж 70 років історії радянської України дали підставу віднести її правову систему, як і правові системи республік СРСР, до соціалістичного типу. Право радянської України сприйняло романо-германську концепцію правової норми. Закон вважався основним джерелом права. Звичаю і судовій практиці відводи-лася допоміжна роль. Доктрина не визнавалася джерелом права.

Проте галузі, інститути і поняття права розглядалися з пози-цій домінування публічного права і класового інтересу. Відкида-вся поділ права на дві підсистеми: приватне і публічне. Відповідно до тези B.I. Леніна про те, що радянська держава не визнає ні-чого приватного, заборонялися приватна підприємницька діяль-ність, валютні операції, комерційне посередництво та ін. Суво-ро регламентувалися цивільні договори. Повноваження суб'єк-тів господарської діяльності обмежувалися плановим веденням економіки, усуспільненням власності, націоналізацією підпри-ємств, банків та ін.

У зв'язку з пануванням марксистсько-ленінської ідеології і партійного (КПРС) диктату кримінальне і публічне право пе-редбачало жорсткі санкції за антирадянську агітацію і пропаган-ду. Відбулася ідеологізація судового провадження. Сформувався обвинувальний ухил при розгляді справ у суді. Затвердився карально-залякувальний режим, який діяв для громадян відповід-но до принципу: дозволено лише те, що не заборонено. Перева-жало використання імперативних норм права.

Після проголошення незалежності правова система України формується на нових засадах як самостійна (в минулому вона складала частину єдиної правової системи СРСР). Вона звільня-ється від псевдосоціалістичної (радянської) сутності, яка при-глушила її континентально-європейські корені і забарвила їх у класово-ідеологічні тони.

Нині можна говорити про створення фундаменту незалежної правової системи України, значною мірою очищеної від партій-но-догматичних нашарувань попереднього періоду. Проте пра-вова система України перебуває у стадії перехідного періоду і зберігає деякі риси соціалістичної системи, із якої вона вийшла.

Водночас за період незалежності України закладено право-вий фундамент, що дозволяє стверджувати, що вона входить до романо-германського типу правової системи на правах особливого європейського різновиду.

Відзначимо, що правові системи, крім спільних ознак, які їх об'єднують в один тип, мають певні відмінності. Вони і утворю-ють їх своєрідність і неповторність.