коли економічні вимоги в праві відбива-ються в перекрученому вигляді. Радянське законодавство, на жаль, протягом кількох десятиліть установлювало такі методи правового регулювання і закріплювало таку структуру управлін-ня народним господарством, що перешкоджали розвитку рин-кових відносин, підривали економічні стимули трудової діяль-ності. Та й у сучасній Україні право нерідко ставить бар'єри на шляху економічного розвитку (приміром, у податковій сфері, конфлікти в котрій часто приводять людей до арбітражного суду).
Яким є співвідношення права і політики ?
Політика — це система відносин між людьми та їх об'єднан-нями з приводу влади, держави, демократії. Боротьба за владу та її утримання, участь у справах держави, формування і функціо-нування інститутів демократії — це сфера політики.
Політика з'явилася разом із державою. Інші суб'єкти полі-тичної системи (партії, громадські об'єднання тощо) формува-лися поступово, набуваючи навички впливу на розробку і здійс-нення політики. Політика може проводитися в різних територі-альних рамках — держави, регіону, області, міста, району тощо. Ми розглядаємо політику держави, яка (політика) може бути визначена як стратегічний курс держави (має три види діяльно-сті: виробітку курсу політики, вибір цього курсу, реалізація виб-раного курсу). Вироблення курсу політики, як правило, — пре-рогатива політичних партій. Виборці, що голосують на виборах за програму тієї чи іншої партії, вибирають курс політики дер-жави. Реалізація вибраного курсу політики здійснюється через механізм держави урядом, сформованим партією (або блоком партій), яка перемогла на виборах. Держава відповідальна за ре-алізацію політичного курсу, який повинен відповідати інтере-сам суспільства.
Політика і право тісно взаємозалежні. Процес прийняття за-кону (законодавчий процес) також є політичним за своїм харак-тером. Принципи справедливості та свободи, закладені в праві, здійснюються соціальними групами, класами, народами (націями), а процес їх реалізації в будь-якому випадку набуває полі-тичного характеру. Наприклад, політичний характер має рішен-ня населення Криму про самовизначення у формі Автономної Республіки в складі України або прийняття нової Конституції Автономної Республіки Крим у 1998 p. Якщо принципи справе-дливості та свободи вірно відбиваються в політиці і згодом оде-ржують законодавче закріплення, можна сказати, що політика відповідає праву. Якщо політика спотворює принципи справед-ливості та свободи, то відповідною праву вона не стає й існує у формі довільного законодавства. Актуально звучать нині слова Іммануїла Канта: «... усій політиці слід преклонити коліна перед правом...».
Право залежить від політики:—
будь-які інтереси людей перед тим, як стати правом, мають бути опосередковані державною політикою (діяльністю законо-давчих та інших правотворчих органів держави);—
політика в праві формується у вигляді формально закріпле-них прав та обов'язків. Політичні вимоги стають правом лише в тій мірі, у якій вони закріплені в системі загальнообов'язкових норм, що охороняються державою.
Політика залежить від права, яке є засобом вираження полі-тики, її реалізації, гарантом пропаганди на користь визначеної політики.
Право впливає на політику:—
конституційне закріплює політичний лад суспільства, ме-ханізм дії політичної системи (поділ влади, політичний плюра-лізм, статус партій, виборче право та ін.), політичні права та свободи громадян;—
робить легітимними політичні рішення і органи державної влади, що забезпечує їм підтримку населення (у тому числі не допускає протидії владі у разі прийняття непопулярних рішень), визначає межі та можливості діяльності як опозиції, так і прав-лячих структур;—
гарантує (охороняє і захищає) політичні права і свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації.
Право виступає як своєрідний індикатор зрілості політики того чи іншого класу, народу (нації), держави.
У демократичній державі легітимація офіційної політики пе-редбачає її відповідність праву, а легалізація — закріплення в пра-вовому законі.