ст., коли більшість країн Арабського Сходу стали незалежними, розпочався новий етап розвитку їх судових систем. Однак і на цей час функціонують два види судів: тради-ційні релігійні та світські.
В основі традиційних релігійних судів лежать норми мусуль-манського права, більшість яких кодифіковано. Нерідко діє кілька рівнозначних мусульманських судів різного толку — сунітські, джафаритські (Іран, Лівія), спеціальні суди для друзів Група населення гірських районів Лівану та Сирії, яка відрізняється особ-ливостями побуту та культури. Утворює одну із шиїтських сект. (Сирія, Ліван), а також — верховні мусульманські суди, які виконують функції апеляційних інстанцій (Ліван, Йорданія, Лівія — у кож-ній із країн є свої особливості). До юрисдикції цієї групи судів належить розгляд справ особистого статусу мусульман і деяких інших спорів.
Наведемо як приклад судову систему Саудівської Аравії:*
суд першої інстанції (один каді) — вирішує шлюбно-сімей-ні справи і незначні цивільно-правові спори;*
загальні суди (три каді) — розглядають кримінальні право-порушення;*
апеляційний суд — має палати з кримінальних, шлюбно-сімейних та інших питань;*
Найвища судова рада — здійснює контроль за мусульман-ськими судами і відіграє роль апеляційної інстанції у найважли-віших кримінальних справах.
На цей час багато традиційних судів занепали в результаті або їх державної ліквідації (у Туреччині в 1924 p.), або самоліквідації (Єгипет, Туніс, Пакистан, Алжир, Марокко, Гвінея, Малі), але не зникли повністю.
Поряд із мусульманським правом світські суди застосовують «сучасне право» західного зразка. Роль цих судів зростає.