Комерційні корпорації створюються для виконання діяльно-сті, яка приносить прибуток, тобто підприємницької діяльності. Це об'єднання не лише людей, але й капіталів (майна). У сучас-ному законодавстві інших країн досить докладно регламенту-ються різні сторони бізнесу, включаючи активність багатоманіт-них громадянських асоціацій підприємців (спілок підприємців, торгово-промислових палат, спілок роботодавців, лобістських асоціацій та ін.). Чинні конституції світу набагато частіше гово-рять про спілки підприємців (безвідносно до їх видів), ніж про окре-мі види підприємницьких організацій.

Колективне утворення стає корпорацією, якщо набуває ста-тусу юридичної особи. Статус юридичної особи суб'єкт підпри-ємницької діяльності в Україні одержує після державної реєст-рації або у виконавчих комітетах міських, районних (у місті) Рад народних депутатів, або в органах державної адміністрації, а та-кож після присвоєння йому в органах державної статистики іден-тифікаційного коду і включення до Єдиного Державного Реєст-ру Підприємств і Організацій України.

Комерційні корпорації займаються бізнесом, який може мати для суспільства як позитивні, так і негативні наслідки. У силу цього держава змушена впливати на бізнес. Ринок у сучасному світі давно вже не є механічним породженням приватної влас-ності. Правила для суб'єктів ринку, керуючись об'єктивними законами економіки, встановлює держава. Визначення правил гри на ринку, забезпечення досягнення суспільних результатів (економічний ріст, зниження інфляції, безробіття) — складові економічної функції держави.

Необхідність управління бізнесом, його планування — головне завдання держави. Існує система державних засобів управління, що підтримують усю систему бізнесу, систему комерційних кор-порацій. В Україні розроблена Програма державної підтримки підприємництва (1993 p.). Відповідно до ст. 42 Конституції Украї-ни держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобро-совісної конкуренції.

Корпорації зобов'язані діяти з урахуванням певних правових рамок, установлених державою для комерційного регулювання. Лише в межах цих правових рамок комерційні корпорації мо-жуть функціонувати самостійно.

Відносини держави з комерційними корпораціями будують-ся часто на основі партнерства, певна річ, у межах повноважень відповідних владних структур.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб) діє від-носно комерційних корпорацій багато в чому так само, як і некомерційних громадянських об'єднань.

Держава (в особі державних органів і посадових осіб):

1) встановлює коло суб'єктів, які мають право займатися під-приємницькою діяльністю;

2) встановлює юридичні норми, які визначають порядок офі-ційного визнання (легалізації) комерційних організацій шляхом реєстрації;

3) реєструє комерційні об'єднання громадян і встановлює їх ідентифікаційний код в органах державної статистики (в Украї-ні — Єдиний Державний Реєстр Підприємств і Організацій Ук-раїни);

4) гарантує комерційним організаціям рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінан-сових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення зазначеними ресурсами відбувається лише за умо-ви виконання комерційною організацією робіт і поставок для державних потреб;

5) забезпечує дотримання прав і законних інтересів комер-ційних об'єднань громадян, офіційно встановлених, — гарантує недоторканність майна і забезпечує захист прав власності;

6) здійснює контроль і нагляд за відповідністю діяльності комерційних організацій зареєстрованому статуту:—

нагляд за виконанням і дотриманням законності здійс-нюють органи прокуратури;—

контроль за джерелами і розмірами надходжень і спла-тою податків здійснюють фінансові органи і органи держав-ної податкової адміністрації;

7) передбачає відповідальність уповноважених осіб комер-ційних організацій за порушення законодавства;

8) не втручається безпосередньо в діяльність комерційних організацій, оскільки вони не є об'єктами державного управлін-ня, проте законодавче забезпечує свободу конкуренції між ними, захищає споживача від проявів недобросовісної конкуренції і монополізму;

9) створює режим найбільшого сприяння для функціонуван-ня комерційних організацій: передає державне майно, наділяє земельними ділянками і цільовими кредитами — короткостро-ковими і довгостроковими, надає систему заохочень (певний час не стягувати податки), створює внутрішній і зовнішній ринок для суб'єктів підприємницької діяльності.

Забороняється заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:*

військовослужбовцям;*

посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, держав-ного нотаріату;*

посадовим особам органів державної влади і управління, що покликані здійснювати контроль за діяльністю під-приємств;*

особам, які відбувають строк покарання, до його закін-чення;*

особам, які мають непогашену судимість за крадіжку, ха-барництво та інші корисливі злочини.

Комерційні об'єднання покликані діяти щодо громадянського суспільства і держави в такий спосіб:*

сплачувати податки в установленому законом порядку;*

розвивати економіку держави, заповнюючи відповідні еко-номічні ніші;*

розвивати національний бізнес, ділові відносини з інши-ми державами;*

сприяти підняттю рівня матеріального забезпечення гро-мадян та ін.

Відносна самостійність держави

Розглядаючи тісний взаємозв'язок і взаємозалежність суспіль-ства і держави, громадських об'єднань і держави, комерційних , корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має від-носну самостійність.

Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в су-спільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок процесів і явищ. Не може бути й «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не озна-чає, що ми представляємо її як слугу, маріонетку в грі зовнішніх умов, суспільних відносин. Якби держава не мала певної самостій-ності, своєї внутрішньої та зовнішньої свободи, вона була б па-сивною, мертвою, а отже, зайвою ланкою в політичній системі суспільства, у громадянському механізмі. Поняття «відносна са-мостійність» держави покликано відбити активність держави у всіх сферах громадського життя. Зворотний вплив держави на суспіль-ство є мислимим лише в рамках її відносної самостійності.

Відносну самостійність держави слід розглядати конкретно-історично, зважаючи на специфічні умови розвитку суспільства, його політичної системи та ін. У процесі науково-технічного і суспільного процесу відносна самостійність держави зростає.

Знаходячись у певній залежності від зовнішніх чинників (еко-номіки, класової боротьби, політики, ідеології), держава справ-ляє на