6) система органів, яка здійснює свою діяльність з управлін-ня суспільством і виконання функцій держави у формах безпо-середньо управлінських і правових.

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апа-рату не мають юридичного характеру.

Їх функції:*

організаційно-регламентуюча — розробка наукових реко-мендацій, підготовка проектів документів, організація ви-борів та ін.;*

організаційно-господарська — бухгалтерський облік, стати-стика, постачання та ін.;*

організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних ак-тів, формування громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридич-ний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, кон-трольно-наглядова, установча.

Правотворча діяльність — форма діяльності компетентних органів держави зі встановлення, зміни або скасування право-вих норм. Ця діяльність охоплює підготовку проектів норматив-них юридичних актів, їх прийняття та видання.

Правозастосовна діяльність — форма діяльності компетент-них органів держави з реалізації правових норм. Ця діяльність охоплює організацію і контроль за додержанням правових норм.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності. Вона здійсню-ється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосу-вання заходів юридичного впливу до правопорушників.

Державні органи є структурними ланками державного апа-рату.

Орган держави — частина державного апарату — група осіб або одна особа, що має юридичне визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави. Кож-ний орган держави створюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свої предмет ведення, завдання і функції.

Структура органу держави:

Апарат, що безпосередньо виконує завдання і функції держави | Допоміжний апарат

- має державно-владні повноваження | - не має державно-владних повноважень

Ознаки органу держави:

І) формується державою або безпосередньо народом (наприк-лад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його ос-нові;

2) має передбачені конституцією або іншими законами спе-ціальні функції, які він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому здійснювати юридичне обов'язкові дії:

а) видає нормативні та індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконан-ням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування заходів виховання, переконання, стимулюван-ня, у разі потреби — державного примусу;

4) функціонально взаємодіє із іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволе-но лише те, що прямо передбачено законом». Принцип «дозво-лене усе, що не заборонено законом» не належить до діяльності державних органів. Цей принцип діє у сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається із службовців, що перебувають в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок вико-ристання ними владних повноважень встановлюються законом і набувають конкретизації в посадових інструкціях, штатних роз-кладах та ін.

6) має необхідну матеріальну базу — казенне майно, що зна-ходиться в його оперативному управлінні; свій рахунок у банку;

джерело фінансування — державний бюджет;

7) має організаційну структуру (побудова за видами окремих служб і чисельним складом), територіальний масштаб діяльнос-ті, систему службової підзвітності та службової дисципліни.

Інститут держави — відносно відокремлена частина держав-ної структури, що користується певною автономією.

Відповідно до структурно-функціонального принципу інсти-тути держави можна поділити на:—

організаційні (інститут президента, інститут парламенту);—

функціональні (інститут референдуму, інститут адміністра-тивного контролю, інститут державної влади).

Види інститутів держави за ступенем складності:—

прості (елементні) — не можуть бути розділені на дрібніші інститути (інститут надзвичайного стану, інститут адміні-стративного контролю, інститут референдуму, інститут від-повідальності уряду);—

комплексні — складаються з декількох підінститутів, які, у свою чергу, можуть бути інститутами для спадного роз-дрібнення (інститут форми держави включає підінститути: форми правління, форми устрою, форми режиму; інститут державного суверенітету: повнота і верховенство всереди-ні, незалежність і рівноправність зовні; інститут представ-ника держави на місцях: губернатор, префект та ін.).

Види інститутів держави за пріоритетністю положення:—

основні (наприклад, інститут державної влади);—

примикачі — належать до перших (наприклад, інститут дер-жавного суверенітету, інститут представника держави на місцях).

Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:*

інститути законодавчої влади (парламент, референдум та ін.);*

інститути виконавчої влади (монарх, президент, уряд, ви-конавчі органи влади на місцях та ін.);*

інститути судової влади (звичайні суди, надзвичайні суди, спеціальні суди, судова відповідальність, судовий конт-роль та ін.).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфіч-ні інститути існують у мусульманських країнах (маджиліс — по-рядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци — особлива форма місцевого самоврядування) та ін.

Принципи організації та діяльності державного апарату

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ — грец. столона-чальник). Даний термін вживають і для негативної характерис-тики таких проявів у діяльності державного апарату, як форма-лізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб.

Щоб перебороти негативні явища, використовуються демок-ратичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроб-лених реально діючих заходів і механізмів, покликаних прибор-кати, стримати бюрократизацію. Ефективні такі заходи, як замі-щення посадових осіб за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних служ-бовців права брати участь у комерційній діяльності, але одноча-сно встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чес-ній службі. Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування дер-жавного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяль-ності була система принципів.

Принципи організації і діяльності державного апарату — від-правні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.

Основні принципи організації і діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод людини;

2) єдність і поділ влади;

3)