Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора. Посадова особа
Професійна служба — професійна діяльність осіб, що обійма-ють посади в державних органах та їх апараті, об'єднаннях гро-мадян, органах місцевого самоврядування, недержавних струк-турах за призначенням, обранням, конкурсом, контрактом, що має своїм змістом реалізацію управлінських функцій.
Професійна служба за ознакою її організації і порядком проход-ження може бути поділена на такі види:
державна служба | служба в органах місцевого самоврядування | служба в комерційних організаціях
Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни корис-туються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Державна служба — врегульована законодавством професій-на діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Державна служба може бути поділена на два види:
цивільна | мілітаризована
- у держав-них органах та їх апараті (законодавчої, виконавчої і судової гілок влади) | - у держав-них установах і органах управління державними підприємст-вами | - військова (у Збройних Силах) | - воєнізована (в органах міліції та ін.)
Службовими особами є службовці державних органів, організацій, органів управління державними підприємствами, орга-нів місцевого самоврядування, комерційних організацій, що сво-їми діями створюють юридичні акти або спроможні породжува-ти, змінювати чи припиняти конкретні правовідносини.
Службовець — учасник подвійних правовідносин:—
трудових, що залежать від професійного особистого ста-новища, трудових прав і обов'язків, від процесу праці;—
адміністративних, що залежать від виконання служби, управлінських функцій (відносин влади).
Державний службовець — працівник державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядку здійснює трудові функції на професійних засадах на основі тру-дового договору (контракту), що одержує заробітну плату з дер-жавних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється служ-бовій дисципліні.
Власне (безпосередні) державні службовці — особи, що мають виконавчо-розпорядницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осіб відносять до чиновників і відрізняють від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників пошти, телеграфу та ін.). З юридичної точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосередніх державних службовців) визна-чається нормами адміністративного права, а правовий статус про-стих державних службовців — нормами трудового права (за допомо-гою трудового договору). Не однаковими є й порядок їх прийнят-тя на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін.
У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних службовців — як цивіль-ну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.
Ознаки державного службовця як професіонала управління:*
має інформацію як особливий предмет праці, за допомо-гою якої впливає на тих, хто управляються (обслугову-ються);*
працює оплатно (одержує заробітну плату);*
працює в інтересах тих, хто оплачує роботу;*
працює на професіональній основі, обіймаючи посади від-повідно до кваліфікації та досвіду.
Обсяг і порядок використання державним службовцем влад-них повноважень фіксуються в юридичному документі — поса-довій інструкції, штатному розкладі та ін.
Залежно від характеру здійснюваних функцій державних служ-бовців можна поділити на:
керівників;
спеціалістів;
технічний персонал;
допоміжний персонал.
Працівники комерційних організацій зайняті в приватному сек-торі; їх колективи називають, як правило, персоналом.
Особа, що здійснює трудові функції на основі трудового до-говору (контракту) у приватному секторі, одержує плату за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерційної органі-зації.
Всі працівники комерційної організації відносно до власності на її майно поділяються на дві категорії'.
Наймані працівники (службовці) | Працюючі власники
- виконують роботу за вина-городу, розмір і умови якої ви-значають відповідні договори найму | - володіють частиною майна і коштів підприємства та одержу-ють винагороду у вигляді част-ки прибутку, що залишилася у розпорядженні підприємства
Якщо предметом інтересу найманих працівників є підвищення заробітної плати, то працюючих власників — прагнення більше інвестувати, тобто вкладати, із тим щоб розширити виробницт-во і надалі одержувати більший прибуток за дивідендами.
Особливою групою службовців державних органів, підпри-ємств, установ, працівників недержавних (комерційних) органі-зацій є посадові особи.
Посадова особа — фахівець з управління, що обіймає посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній орга-нізації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпо-рядчі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридичне значущих дій, спрямованих на поро-дження, зміну чи припинення правовідносин.
Ознаки державної посадової особи:
1) виконує функції публічного характеру;
2) є юридичне наділеною державно-владними повноважен-нями;
3) має право видавати правові акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих і/або не підлеглих по службі);
4) виступає носієм і представником державної влади;
5) може бути притягнена до підвищеної юридичної відпові-дальності.
У Законі України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення гро-мадян» закріплено право громадян на оскарження дій посадо-вих осіб державних органів і громадських організацій. У ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Класифікація посадових осіб держави може бути різною.
Категорії посадових осіб залежно від їх статусу.
1. Недержавні службовці, що обіймають державні посади і мають владно-розпорядчі повноваження щодо осіб, не підпо-рядкованих по службі (представники влади). Це виші посадові особи (суддя, прокурор та ін.). їх статус визначається Конститу-цією та іншими законами.
2. Державні службовці, тобто особи, що перебувають на службі в державних органах та їх апараті. Вони діють відповідно до За-кону України «Про державну службу», інших законів про орга-нізацію і діяльність окремих державних органів.
3.