4. Особи, що мають виборчий мандат (депутати, Президент). Категорії посадових осіб залежно від обсягу посадових повнова-жень:—

повноважен-ня яких мають внутрішньоорганізаційний характер— | повноваження яких мають публічний характер, тобто поши-рюються за рамки державних органів на організації і громадян, безпосередньо не підпорядкова-них їм по службі— | наділені пов-новаженнями застосовувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпорядкова-них

керівний склад підприємств, установ, орга-нізацій | міністри, глави державних ко-мітетів, голови місцевих Рад на-родних депутатів та ін. | судді, праців-ники міліції та ін.

Посадовими особами в комерційних організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути:*

члени виборних органів громадських організацій;*

військовослужбовці;*

посадові особи органів прокуратури, суду, служби держав-ної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату;*

посадові особи органів державної влади і управління, по-кликані здійснювати контроль за діяльністю комерційних орга-нізацій.

Вищою посадовою особою в Україні є Президент.

Служба в органах внутрішніх справ

Служба в органах внутрішніх справ — різновид державної служ-би, що протікає в спеціалізованому органі виконавчої влади і здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами з метою реалізації функцій держави в практичній юридичній діяльності. Вона має всі риси і принципи державної служби як різновиду професійної служби.

Співробітник органів внутрішніх справ відповідає за свою діяльність перед особою і суспільством, що означає забезпечен-ня простору для самоорганізації і становлення інститутів грома-дянського суспільства. Він виступає у відносинах із населенням як професійний управлінський робітник, безпосередній пред-ставник державної влади, носій державно-владних повноважень. Організована і функціонуюча на демократичних правових заса-дах державна служба є найважливішою державно-правовою га-рантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Кожна із структур системи ОВС та їх співробітники мають певне службове призначення. Специфіка цілей і завдання служ-би, правового статусу співробітника підрозділів органів внутрішніх справ, характер службово-трудової функції, правове регулюван-ня праці державних службовців органів внутрішніх справ, їх пов-новаження і відповідальність визначені в законодавстві.

Співробітник органів внутрішніх справ у кожному державно-му органі повинен працювати на однаково високому професій-ному рівні, застосовувати однакові засоби і методи вирішення правоохоронних завдань, мати рівні соціально-економічні і тру-дові права (при різних посадових повноваженнях і зарплаті), поступати на службу, проходити і припиняти її на підставі єди-них організаційно-правових норм і правил.

Правову основу служби в органах внутрішніх справ склада-ють Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, у тому числі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, статути органів внутрішніх справ.

Конституційно-правові засади державної служби співробіт-ника ОВС — ті самі, що і будь-якого державного службовця. Підвищення рівня правових засад державної служби до консти-туційного закріплення свідчить про зростання її ролі і значення для формування громадянського суспільства і побудови демок-ратичної, соціальної, правової держави. Державна служба спів-робітника органів внутрішніх справ споконвічне покликана бути соціальною і правовою, орієнтованою на принципи гуманізму і відповідальності.

У Конституції України не названий співробітник внутрішніх справ як носій державної служби. Це не означає, що система ОВС позбавлена конституційності. Її конституційність оціню-ється насамперед двома критеріями: відповідністю ОВС тим положенням, що закріплені в Конституції України; законністю процедури заснування ОВС. Більше десяти статей Конституції України, присвячені безпосередньо питанням організації і функ-ціонування державної служби, мають на увазі усіх її носіїв, у тому числі і співробітників органів внутрішніх справ. Отже, слу-жба в ОВС ґрунтується на правах, обов'язках і відповідальності, однаково загальних для всієї системи державної служби.

Водночас службі в ОВС властива низка специфічних ознак. Тут служба є не цивільною, а воєнізованою, що накладає відби-ток на професійну працю співробітника ОВС. Воєнізований ха-рактер служби значною мірою визначає її спеціальний статус.

Специфічні ознаки служби співробітника органів внутрішніх справ:

1) виконує особливі, охоронні завдання;

2) застосовує державний примус;

3) виконує службову роботу зі зброєю в руках;

4) при вступі на службу має відповідати низці спеціальних вимог;

5) суворо дотримується ієрархії по службі.

Так, ст. 20 Закону України «Про міліцію» чітко встановлює: «Робітник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується лише законом, діє в його межах і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправі зобов'я-зати працівника міліції виконувати обов'язки, не передбачені чинним законодавством»;

6) має спеціальний правовий статус з широким переліком обмежень і компенсацій.

Змістом державної служби в органах внутрішніх справ є вико-нання співробітниками від імені та за дорученням держави конк-ретних службових обов'язків із забезпечення особистої безпеки громадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинніс-тю, роботи з засудженими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, надання допомоги громадянам у здійсненні їх прав та ін.

Співробітник ОВС проводить профілактичну роботу в суспіль-стві, «лікує» його, викорінює пороки, допомагає людині у вирі-ійенні життєвих питань, надає їй правові послуги. Сьогодні не-обхідно зробити все, щоб ОВС з органів переважного примусу перетворилися на органи соціального обслуговування (органи сервісу).

У сучасних цивілізованих країнах визнано, що життєздатність і легітимність політичної системи держави багато в чому зале-жать від того, наскільки державні інститути і вищі посадові осо-би відповідають домінуючим у суспільстві цінностям і ідеалам, а їх поведінка — нормам суспільної моралі.

Особлива увага приділяється деонтології юридичних професій, у тому числі поліції. Наприклад, Декретом № 86592 уведено «Ко-декс деонтології національної поліції Франції». В Англії діє «По-ложення про етичні принципи поліцейської служби Великої Бри-танії», у ФРН — «Етика поліцейського ФРН», у США — «Мора-льно-етичний кодекс поліцейського США». У Росії також затверджено «Кодекс честі рядового і командного складу органів