Лише з 1982 p. Канада одержала можливість самостійно ви-давати закони. Був затверджений двопалатний парламент із широкими повноваженнями, у тому числі законотворчою функ-цією. Раніше закони створювалися британським парламентом. Конституційний закон 1982 p. установив, що з цього часу жод-ний акт британського парламенту не матиме сили в Канаді.

Оскільки Канада є федеративною державою, законодавчі повноваження в ній поділені між парламентом (регулювання економіки, торгівлі, мореплавання, грошового обігу і банків, патентів і авторського права, кримінального права і процесу та ін. всього 27 сфер) і законодавчими зборами провінцій (пода-тки, освіта, виховання та ін.).

Канада, як і Англія, не має єдиної кодифікованої конститу-ції. Конституцію Канади заміняють конституційні акти: Квебекський закон 1774 p., Конституційний закон 1791 p., Закон про об'єднання Канади 1840 p., Закон про Британську Північну Америку 1867 p., Конституційний закон 1982 p.

Кодифікація цивільного і торгового права проводиться лише в провінції Квебек, яка розвивалася під впливом французького законодавства. Квебекський Цивільний кодекс 1866 р. в основ-ному відтворив структуру Цивільного кодексу Франції 1804 p. Чинний ЦК Квебека, що підтверджує культурну і правову само-бутність провінції, цілком набрав сили в 1992 p. Він розроблявся з початку 1960-х років, приймався розділами (наприклад, дру-гий розділ про сімейне право введений у дію в 1981 p.). Поряд із голландським цивільним кодексом він є одним із найдосконалі-ших за структурою.

Цивільний процесуальний кодекс Квебеку 1965 p. поєднав основні риси цивільного процесу французької моделі і процеду-ри розгляду цивільних справ, правил оцінки доказів англійсько-го загального права. В інших провінціях Канади створюються не кодекси, а законодавчі акти, що регулюють значні правові інститути. Загальнофедеральним є Кримінальний кодекс 1955 p., що встановив заборону на застосування кримінальних покарань за діяння, не зазначені в ньому, але передбачені нормами загаль-ного права. Велика увага приділяється питанню уніфікації за-конодавства. З 1918 p. діють Федеральна комісія з правової реформи і Постійна конференція з уніфікації права в Канаді. Періодично обговорюються «модельні» проекти законів для ре-комендації їх провінціям з метою подолання істотних відмінно-стей в їх законодавстві.

Особливості правової системи Австралії

Правова система Австралії зазнала сильного впливу загаль-ного права з моменту створення тут англійських колоній (1788 p.). Офіційний акт британської влади про поширення на Австралію загального права і парламентських актів був прийнятий у 1828 p. Основними джерелами австралійського права дотепер є судовий прецедент загального права і закон. Тоді ж була затверджена превалювання постанов Палати лордів і англійських апеляцій-них інстанцій над рішеннями австралійських судів. Вона діяла навіть в умовах, коли Австралія одержала можливість самостій-но формувати свою правову і судову системи (за Конституцією 1900 p.). Лише з 1960-х років австралійське загальне право поча-ло позбавлятися розгляду його як частини англійського права і, врешті-решт, рішенням Судового комітету Таємної ради в Лон-доні було закріплено як самостійна система права. Проте авторитет англійських суддів настільки укоренився у свідомості авс-тралійських суддів, що вони традиційно посилаються у своїх рі-шеннях на заморських колег.

Загальне право і законодавство Австралії відрізняються від англійського і північноамериканського. Позаяк в США кожний штат має власне загальне право, в Австралії загальне право є єди-ним для всіх штатів (їх шість) і територій (Північна та Австра-лійська столична). Єдність загального права забезпечується Вер-ховним судом Австралії. Його рішення у скаргах на постанови суду будь-якого штату є обов'язковими для всіх судів. Рішення Верховного суду Австралії і верховних судів штатів і територій мають силу прецеденту. Нижчі суди такої прерогативи не ма-ють. Проте верховні суди не вважають себе пов'язаними своїми рішеннями, тоді як для нижчих судів вони є обов'язковими.

На відміну від загального права, єдиного для всіх суб'єктів Австралійського Союзу, законодавство становить систему зако-нів, прийнятих як загально-федеральним парламентом, так і окре-мими штатами. Законодавчі повноваження суб'єктів федерації доволі широкі. Більшість суспільних відносин (відносини земель-ної власності і деяких інших видів відносин власності, договірні відносини, відповідальність за заподіяння шкоди тощо) регулю-ється законодавством штатів. Регулювання певної частини сус-пільних відносин знаходиться у спільній компетенції Союзу і штатів. До виключної компетенції Союзу належить регулювання важливої і значної частини суспільних відносин (визначення юрисдикції судів і деякі інші питання правосуддя, питання най-мання і звільнення, пенсійне забезпечення, шлюб і розлучення /крім приватних питань/, банківське і авторське право та ін.), У разі колізій між законами Союзу і штатів пріоритет мають за-гальносоюзні закони.

Кодифікація нормативних актів відбувається на рівні штатів. Наприклад, кримінальне право кодифіковане в штатах Квінсленд, Західна Австралія і Тасманія. Громадяни Квінсленда пи-шаються своїм Кримінальним кодексом 1899 p., розробленим для Англії юристом Дж. Стифеном у 1877 p. Неприйнятий в Англії, він став чинним у їх штаті. В інших штатах і територіях проведено консолідації актів за окремими видами злочинів (убив-ство, крадіжка та ін.).

На загальносоюзному рівні прийняті закони, що регулюють діяльність компаній (Закон про корпорації 1989 p.), захист від різних видів забруднення навколишнього середовища (такі акти приймаються й у штатах, наприклад, у Південної Австралії в 1987 p.). Видано закони про