Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З'являються нові або усклад-нюються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, траст, приватизація, комерціалізація тощо). Виникають нові су-б'єкти права (банки, акціонерні товариства, комерційні струк-тури тощо). Розширюються сфери цивільного обороту. Зроста-ють права громадян. Усе це стимулює появу на дереві юридич-ного знання нових наукових напрямків.

У розвитку юридичного знання момент новизни тісно пов'я-заний із моментом спадкоємності. Нова форма в юриспруденції змінює застарілу. Одночасно утримуються і сприймаються прак-тично і науково значущі результати, які набувають нових влас-тивостей на вищому витку розвитку.

Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспільних процесів покликали до життя космічне, атомне, комп'ютерне право. Несприятливе становище з охороною довкілля змусило наукове співтовариство зайнятися розробкою екологічного (природоохоронного) права. Соціально-економічні зміни в суспільстві, пов'язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького (комерційного), податкового, банківського, біржового права.

Юридичну науку як систему юридичних наук можна представи-ти через структуру — внутрішній поділ на основні групи (види) наук, що знаходяться у взаємному зв'язку:

1) теоретико-історичні (теорія держави і права, історія дер-жави і права — загальна і вітчизняна, історія учень про державу і право);

2) галузеві (державне право, цивільне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, адміністративне право, фінансове право, екологічне право, комерційне право та ін.)

і міжгалузеві (кримінологія, прокурорський нагляд, органі-зація правосуддя);

3) спеціальні прикладні (криміналістика, судова медицина, су-дова психологія, судова бухгалтерія та ін.). Прикладні науки є комплексними. Для вирішення правових питань вони викорис-товують положення і висновки як юридичних, так і неюридичних наук (фізики, хімії, загальної теорії статистики, медицини та ін.);

4) науки, що вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне право інших країн та ін.

У складі правознавства історично першими виникли галузеві науки. Теоретико-історичні науки стали результатом вивчення закономірностей правової дійсності, теоретичним узагальнен-ням державно-правових знань, здобутих протягом історії.

У наші дні використовуються результати багатовікових досяг-нень у царині пізнання права, закону, держави. Правознавство перебуває в стані підйому, що пов'язано з об'єктивними умова-ми — переходом до ринкових відносин, суверенізацією Украї-ни, формуванням нового мислення, концептуальною основою якого є права людини.