Демократія і самоврядування
Самоврядування народу — вид соціального управління, який грунтується на самоорганізації, саморегулюванні та самодіяль-ності учасників суспільних відносин. Самоорганізація — само-стійне здійснення організаційних дій. Саморегулювання — само-стійне встановлення норм, правил поведінки. Самодіяльність — самостійна діяльність з прийняття рішень та їх реалізації. При самоврядуванні об'єкт і суб'єкт управління збігаються, тобто люди самі управляють своїми справами, приймають спільні рішення і спільно діють із метою реалізації прийнятих рішень. В умовах самоврядування його учасники визнають над собою владу лише свого об'єднання.
Отже, ознаки самоврядування:
1) це різновид соціального управління;
2) влада належить усьому колективу;
3) влада здійснюється колективом безпосередньо або черс виборні органи;
4) суб'єкт і об'єкт управління єдині, збігаються;
5) саморегулювання відбувається за допомогою разом прии нятих соціальних норм;
6) загальні справи ведуться спільно, разом приймаються рі-шення;
7) інтереси співтовариства відстоюються і захищаються на основі самодіяльності.
Самоврядування як одна з форм організації людського гур-тожитку грунтується на принципах свободи, рівності та безпо-середньої участі (прямого волевиявлення) в управлінні. Термін «самоврядування» зазвичай вживається стосовно кількох рівнів об'єднання людей:—
усього суспільства: суспільне самоврядування;—
окремих територій: регіональне і місцеве самоврядування;—
управління виробництвом: виробниче самоврядування (приміром, самоврядування установ освіти);—
управління громадських об'єднань та ін.
Яке співвідношення демократії та самоврядування ?
Чи можна їх ототожнювати?
Не можна ставити знак рівності між демократією і самовряду-ванням, оскільки самоврядування — об'ємніше поняття і трива-ліше явище, ніж демократія: воно передує їй і переживає її.
Самоврядування склалося в період родового ладу. В умовах первісного роду публічна влада здійснювалася самим населен-ням через загальні збори членів роду. Тут фактично збігалося управління і самоврядування, оскільки всі члени роду брали участь в управлінні його справами.
З виникненням держави на зміну самоврядуванню прийшло управління: державний апарат зосередив у своїх руках владу, використовуючи її з метою управління справами суспільства' Самоврядування не зникло. Воно набуло локального характеру. Воно «пішло собі» у певні структури і сфери життя (далекі від центру) — селянські общини, робітники артілі. У середні століт-тя воно виявилося у самоврядуванні міст (магдебурзьке право), козацьких об'єднаннях (наприклад, в Україні); за нових часів — у земському самоврядуванні, автономії університетів (наприклад, у дореволюційній Росії).
Не можна протиставляти демократію і самоврядування, оскіль-ки демократія допускає самоврядування, тоді як самоврядуван-ня може існувати і без демократії як форми політичної влади народу.
На ранніх стадіях суспільного розвитку системи самовряду-вання нерідко конфліктували з недемократичною формою дер-жави (наприклад, Запорізька Січ в Україні — із монархічною формою правління в Росії). В міру розвитку демократії — від часу виникнення буржуазних держав, що проголосили джере-лом влади народ, — самоврядування знаходить у демократії га-ранта своєї ефективності.
Спільне у самоврядуванні і демократії:*
будуються на однакових принципах свободи, рівності, гла-сності;*
є формами здійснення влади;*
реалізуються безпосередньо і через виборні органи;*
можуть здійснюватися з використанням загальної норма-тивної бази.
Проте між ними є й певні відмінності, які не дозволяють їх ототожнювати.
Основні ознаки, що відрізняють самоврядування від демократії
Самоврядування | Демократія
1. Виникає за часом раніше демократії. 2. Може існувати без демократії.
3. Не має політичного характеру, але може набувати його.
4. У суспільстві може бути кілька систем самоврядування (у різних сферах життя і різних масштабів — переважно локальних).
5. Самоврядні організації діють у рамках закону, але самі встановлюють норми в межах своїх об'єднань. | 1. Виникає за часом пізніше самоврядування.
2. Допускає наявність систем самоврядування.
3. Має лише політичний характер.
4. У суспільстві існує лише одна загальнодержавна система демократії.
5. Основні форми та інститути демократії закріплені в законі, що обумовлює їх юридичну обов'язковість для всіх.
Державне управління і самоврядування — не альтернативні. У рамках демократії вони діють паралельно на основі взаємодії і взаємного доповнення. Демократія є умовою розвитку самовря-дування. Самоврядування є ядром демократії. Елементи само-врядування використовуються при здійсненні політичної влади. В моменти участі у вирішенні державних справ системи самовря-дування набувають політичного характеру, який визначається конкретною мірою цієї участі.
Самоврядування у сфері виробництва проявляється в економі-ці багатьох країн, де існує самоврядний сектор, до якого входять підприємства, викуплені трудовими колективами, якими трудо-ві колективи управляють. Тут виробнича демократія виражаєть-ся у співучасті робітників в управлінні підприємствами разом із адміністрацією. На засадах самоврядування діють кооперативи, індивідуальні та сімейні підприємства.
Особливим різновидом самоврядування є місцеве самовря-дування (див. § «Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування»).
Демократія як загальнолюдська цінність
Незважаючи на те, що за всіх часів демократія розумілася і трактувалася по-різному, безсумнівним є одне: вона як політич-на і правова цінність стала невід'ємним елементом свідомості людей усього світу. Але практично немає такої остаточної стадії демократії, яка б задовольняла усіх. Зазнаючи обмежень, люди-на вступає в конфлікт із державою, коли не знаходить у законах ту справедливість, покладену нею в основу свого існування, коли не береться до уваги нерівність природних здібностей і заслуг, коли відсутнє визнання в залежності від політичної зрілості, уміння, досвіду тощо. Воля до справедливості (а її значимість є великою для демократії) ніколи не буває цілком задоволена, а демократія (не формальна) у жодній державі не може бути досяг-нута цілком і остаточно. До демократії потрібно постійно при-лучатися, будити свою волю, виражати погляди, виявляти полі-тичну активність, тобто ставати більш зрілим для демократичної діяльності. Демократія — благо лише тоді, коли вона відповідає культурі та менталітету народу.
Розглянемо основні цінності демократії як громадсько-політич-ного явища.
1) Власна цінність розкривається через її соціальне призна-чення — служити на користь особі, суспільству, державі:
а) встановити відповідність між формально проголошеними і реально діючими принципами свободи, рівності, справедливо-с реально втілити їх