Сутність права щонайкраще розкривається через його прин-ципи, які розвивалися, збагачувалися протягом століть.

Принципи права

Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні нача-ла, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєд-нання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Інши-ми словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напря-мок його розвитку.

Принципи є підставою права, містяться у його змісті, висту-пають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій систе-мі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стриж-нем правової матерії.

Принципи права слід відрізняти від норм-принципів, тобто принципів, які прямо закріплені у нормах права та являють со-бою внутрішній зміст цих норм.

Відмінність принципів права від норм права:

Принципи права | Норми права

1. Розчиняються в безлічі норм, пронизують усю правову мате-рію | 1. З'являються як загальнообо-в'язкові формально-визначені правила поведінки, пронизані принципами права

2. Є стрижнем усієї системи права, додають праву логічно-сті, послідовності, збалансова-ності | 2. Є частинками системи пра-ва, яка набуває логічності та збалансованості завдяки прин-ципам права

3. Мають вищий рівень абст-рагованості від регульованих відносин, звільнені від конкре-тики та подробиць | 3. Являють собою модель (зра-зок, мірило, еталон) регульова-них суспільних відносин, фіксу-ють типові конкретні соціальні процеси, поведінку людини

4. Виступають як загальне мі-рило поведінки, не вказуючи права та обов'язки | 4. Виступають як загальне мі-рило поведінки, вказуючи пра-ва та обов'язки

5. Є позитивним зобов'язанням і як таке набувають якостей особливого рівня права, що постає над рівнем норм, визна-чають їх ціннісну орієнтацію (спрямованість) | 5. Перебувають під принципа-ми, під їх ціннісною орієнтаці-єю при володінні конкретною функціональною спрямованіс-тю (регулятивною та охорон-ною)

6. Не мають способів регулю-вання, їх провідним елементом є повинність (те, що повинно бути), яка безпосередньо відо-бражає існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей та обґрунтовується нею | 6. Притаманна їм повинність відображує існуючу в суспільст-ві систему цінностей не безпо-середньо, а опосередковано че-рез способи регулювання: до-зволяння, обов'язки та заборони

7. Виступають відправним нача-лом при вирішенні конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії зако-ну у разі наявності прогалин у законодавстві. | 7. Виступають юридичною осно-вою при вирішенні конкретних справ разом із принципами, у разі їх (норм) відсутності чи не-повноти можуть бути заповне-ні лише принципами права.

Усі принципи права можна поділити на:

загальносощальні | спеціально-соціальні (юридичні)

Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; полі-тичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права:*

Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно век-тор, що визначає напрямок розвитку цієї правової сис-теми. Належать до всіх галузей права.

Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівнос-ті сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).*

Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночас-но вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, прин-ципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економіч-ної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конку-ренції та заборони монополізації — у підприємницькому та банківському праві).

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення зако-номірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демо-кратичної та гуманістичної традицій.

Призначення принципів права:—

здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;—

забезпечувати однотипне формулювання норм права;—

забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Незважаючи на багатоманітність типів (сімей) правових сис-тем світу (романс-германська, англо-американська, змішана, релігійно-традиційна) та різний їх підхід до проблеми принци-пів права (в одних склалося поняття «загальних принципів пра-ва», у інших — ні), усі вони в демократичних суспільствах спи-раються на загальну основу принципів права. Принципи права згодом набули універсального значення, оформилися в галузі основних прав людини, одержали закріплення на міжнародно-му рівні. Так, у Договорі про створення Європейського Еконо-мічного Співтовариства (ЄЕС) загальні принципи, характерні для права держав — членів Співтовариства, розглядаються як складова частина права ЄЕС, а їх порушення — як підстава для скасування в судовому порядку актів Співтовариства. Сьогодні принципи права є актуальними насамперед у зв'язку із завдан-ням забезпечення прав людини.

Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільності зміс-ту. Одне є безсумнівним — в них втілюються загальнолюдські цінності.

Загальні принципи права:

1. Принцип свободи означає, що право виступає як міра сво-боди — політичної, економічної, ідеологічної. Принцип свобо-ди реалізується через надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задо-волення основних потреб її життя, формування органів держав-ної влади шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користу-вання різними соціальними послугами держави та приватних осіб та ін.

2. Принцип справедливості означає, що право виступає як міра справедливості, як морально-правова домірність вкладеного та отриманого в усіх сферах життєдіяльності людини та їхнього правового забезпечення. Принцип справедливості містить у собі вимогу відповідності між практичною роллю різних індивідів (соціальних