5. Демократія припускає взаємну відповідальність держави і громадянина, що виражається у вимозі утримуватися від учинен-ня дій, що порушують їх взаємні права і обов'язки. У Конститу-ції України наголошено: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод лю-дини є головним обов'язком держави» (ст. 3). Арбітром у мож-ливих конфліктах між державою і громадянином є незалежний і демократичний суд.

Функції і принципи демократії

Функції демократії — основні напрямки її впливу на суспіль-ні відносини, метою яких є підвищення соціально-політичної активності громадян в управлінні суспільством і державою.

Оскільки демократія — не статичний, а динамічний стан су-спільства, її функції в різні історичні періоди змінювалися, зба-гачувалися, поглиблювалися.

Функції демократії можна поділити на дві групи:.*

що розкривають зв'язок із суспільними відносинами;*

що виражають внутрішні функції діяльності держави. До числа найзагальніших функцій демократії можна віднес-ти такі.

1. Організаційно-політичну — організація політичної влади на демократичних засадах. Вона містить у собі під функцію самоор-ганізації народу (самоврядування) як джерело державної влади і виражається у наявності організаційних зв'язків між суб'єктами демократії: органами держави, державними організаціями, гро-мадськими об'єднаннями, трудовими колективами.

2. Регулятивно-компромісну — забезпечення плюралізму діяль-ності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу, концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянського суспільства і держави. Пра-вовим засобом забезпечення даної функції є врегульованість пра-вових статусів суб'єктів демократії.

3. Суспільно-стимулюючу — забезпечення оптимального слу-жіння держави суспільству, стимулювання, урахування і вико-ристання громадської думки і активності громадян (консульта-тивних референдумів, наказів, листів, заяв тощо) при розробці та прийнятті державних рішень.

4. Установчу — формування органів державної влади і орга-нів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).

5. Контрольну — забезпечення діяльності органів держави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; підконтрольність і підзвітність усіх ланок державного апа-рату (наприклад, контроль представницьких органів за виконав-чими органами, звіт останніх перед першими).

6. Охоронну — забезпечення державними органами безпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості, форм власності, запобігання правопорушен-ням і припинення їх.

Останні три функції демократії виражають внутрішні функ-ції держави.

Принципи демократії — незаперечні вихідні вимоги, які став-ляться до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб'єк-тів демократії.

Визнання міжнародною спільнотою основних принципів де-мократії пояснюється прагненням зміцнити міжнародну анти-тоталітарну політику.

Основні принципи демократії:

1) політична свобода — свобода вибору суспільного ладу і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад (ст. 5 Конституції України), забезпечення захисту і її людини. Свобода має первинне призначення — на її основі може виникнути рівність і нерівність, але вона допускає рівно-правність;

2) рівноправність громадян — означає рівність усіх перед зако-ном, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівний захист перед судом. Дотримання рівноправності гарантується: не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, ста-ті, етнічного та соціального походження, майнового становища, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Найваж-ливіший аспект рівноправності — рівність прав і свобод чолові-ка і жінки, що мають однакові можливості для їх реалізації;

3) виборність органів держави і постійний контакт із ними на-селення — допускає формування органів влади і місцевого само-врядування шляхом народного волевиявлення, забезпечує їх змі-нюваність, підконтрольність і взаємоконтроль, рівну можливість кожного реалізувати свої виборчі права. У демократичній дер-жаві ті самі люди не повинні тривалий час безперервно обійма-ти посади в органах влади: це викликає недовіру громадян, при-зводить до втрати легітимності цих органів;

4) поділ влади — означає взаємозалежність і взаємне обме-ження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, що служить перешкодою для перетворення влади на засіб приду-шення свободи і рівності:

5) прийняття рішень за волею більшості при обов'язковому до-триманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи, яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній; відсутність дискримінації, придушення прав особи, яка не є у більшості при прийнятті рішень;

6) плюралізм — означає багатоманітність суспільних явищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюра-лізм думок, але й політичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмами та статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, коли в її основі полягає принцип плюралізму, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним. Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значен-ня для сучасної демократії.

Форми та інститути демократії

Функції демократії реалізуються через її форми та інститути. Форма демократії — це її зовнішнє вираження. Форм демократії можна назвати чимало, але основні з них такі:

1. Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) — здійснюється у двох формах: прямій та

Пряма — представницька демократія | Непряма — безпосередня демократія–

форма народовладдя, при якій здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах (парламенти, органи місцевого самоврядування)— | форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певних соціальних груп (референдум, вибори)

2. Формування та функціонування системи органів держави на основі демократичних принципів законності, гласності, виборності, змінюваності, поділі компетенції, які запобігають зловживанню службовим становищем і суспільним авторитетом:

3. Юридичне (насамперед конституційне) закріплення системи прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх охорона і за-хист відповідно до міжнародних стандартів.

Види демократії класифікують за сферами суспільного життя:

- економічна;

- соціальна;

- політична;

- культурно-духовна та ін.

Наприклад, про значення економічної і соціальної демокра-тії в розвитку