Форми демократії знаходять свій прояв у її інститутах (рефе-рендум, громадська думка, комісії Верховної Ради та ін.).

Інститути демократії — це легітимні і легальні елементи полі-тичної системи суспільства, які безпосередньо створюють демок-ратичний режим у державі через втілення в них принципів де-мократії.

Передумовою легітимності інституту демократії є його орга-нізаційне оформлення і визнання громадськістю; передумовою легальності — його юридичне оформлення, узаконення.

За вихідним призначенням у вирішенні завдань політики, влади та управління відрізняють інститути демократії:

Структурні | Функціональні

- сесії парламентів

- депутатські комісії

- народні контролери тощо | - депутатські запити

- накази виборців

- громадська думка тощо

За юридичною значущістю прийнятих рішень відрізняють ін-ститути демократії:

Імперативні | Консультативні*

мають остаточне загально-обов'язкове значення для дер-жавних органів, посадових осіб, громадян:

- референдум конституційний та законодавчий;

- вибори;

- накази виборців та ін.* | мають дорадче, консульта-тивне значення для державних органів, посадових осіб, громадян:

- референдум консультатив-ний; — всенародне обговорення за-конопроектів;

- мітинги;

- анкетування та ін.

У системі інститутів безпосередньої демократії найважливіше місце належить виборам.

Вибори — форма безпосередньої участі громадян в управлін-ні державою шляхом формування вищих представницьких орга-нів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

Громадяни демократичної держави мають право вільно оби-рати і бути обраними до органів державної влади і органів міс-цевого самоврядування. Громадянин може виражати свою волю вільно при додержанні рівності. Свобода виборця реалізуєть-ся за допомогою таємного голосування і потребує встановлення гарантій проти тиску на нього.

На основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування в Україні обираються населен-ням: Президент, Верховна Рада, Верховна Рада Автономної Ре-спубліки Крим, органи місцевого самоврядування (сільської, селищної, міської ради та їх голови).

Виборча система може бути мажоритарною, пропорційною та змішаною (мажоритарно-пропорційною). Мажоритарна сис-тема — система визначення результатів виборів, відповідно до якої депутатські мандати від виборчого округу отримують лише кандидати, що одержали встановлену більшість голосів. Відпо-відно до пропорційної системи депутатські мандати розподіля-ються між партіями пропорційно кількості голосів, відданих за партію в межах виборчого округи.

Так, вибори депутатів Верховної Ради України в 1998 p. про-водилися за змішаною системою: із 450 депутатів — 225 обира-лося в одномандатних виборчих округах на основі відносної біль-шості (мажоритарна система), а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у бага-томандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва (пропорційна система).

Особливим інститутом демократії є референдум як один із засобів демократичного управління державними справами.

Референдум (лат. — те, що повинно бути повідомленим) — засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем за-гальнонаціонального і місцевого значення (прийняття консти-туції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з найважливіших питань). Референдум є одним із важливих інститутів безпосередньої демократії, проводиться з метою забезпечення народовладдя — безпосередньої участі гро-мадян в управлінні державою і місцевими справами.

Референдуми за предметом проведення:*

конституційний — на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки;*

законодавчі — на всенародне голосування виносяться про-ект закону або чинний закон;*

консультативний — проводиться з метою виявлення гро-мадської думки щодо принципового питанню державного життя.

Референдуми за ступенем обов'язковості проведення:*

обов'язковий — предметом референдуму є питання, відне-сені Конституцією до виключного вирішення в результаті все-народного опитування (наприклад, відповідно до ст. 73 Консти-туції України виключно всеукраїнським референдумом вирішу-ються питання про зміну території України);—

факультативний — проводиться з метою виявлення громад-ської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну ча-стину населення регіону (наприклад, про встановлення вільної економічної зони у Харківській області).

Предметом референдуму можуть бути питання:—

що мають істотне значення для визначення політики дер-жави

ззовні (міжнародні-правові питання) — входження країни до певних міждержавних структур, співтовариства, наприклад, про членство країни в Європейському Співтоваристві;—

що мають істотне значення для вдосконалення системи управ-ління

усередині (адміністративно-правові питання) — вирішення питань управлінського характеру, наприклад, зміна адміністра-тивно-територіального поділу.

Юридичні наслідки зазначених референдумів — різні:

1. Результати конституційного і законодавчого референдумів мають найвищу юридичну силу, не потребують затвердження. Вони є загальнообов'язковими для державних органів, слугують правовим підґрунтям їх правотворчої і правозастосовної діяль-ності.

2. Результати консультативного референдуму не є обов'язкови-ми для винесення адекватного рішення з опитуваного питання. Вони мають дорадчий характер, розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами.

За територією проведення референдум може бути:

(1) Загальнонаціональним — проводиться в масштабах усієї країни. Доцільно проводити перед референдумом всенародне або широке громадське обговорення питань, що вирішуються рефе-рендумом.

Відповідно до Конституції України (ст. 72) загальнонаціона-льний, усеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або Президентом. Призначення всеукраїнського рефере-ндуму відбувається відповідно до народної ініціативи за вимо-гою не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менше як у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.

Референдум в Україні не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Як уже зазначалося, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

(2) Місцевим — проводиться в межах окремих суб'єктів фе-дерації (у федеративній державі) або адміністративно-територі-альних одиниць (в унітарній та федеративній державах) із ме-тою вирішення найважливіших питань місцевого значення.

Прийняті рішення на місцевому референдумі (наприклад, пе-рейменування сіл, міст або дострокове припинення повнова-жень місцевої Ради, її голови) мають вищу юридичну силу щодо рішень відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Новий усеукраїнський референдум з питань, що раніше ви-носилися на референдум, може бути проведений через 5 років, а місцевий референдум — через 1 рік від дня проведення попе-реднього референдуму з цих самих питань.

У