Поняття і основні форми реалізації норм права
Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий резуль-тат.
Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в за-конах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю за-конодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на вста-новлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.
Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.
За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:
Реалізація загальних установлень | Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами:
активна, пасивна | Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах
Реалізація загальних установлень — це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспіль-ні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний харак-тер, виражає «дух» права, а не його «літеру».
Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами*
це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безпереш-кодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме ви-конання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.
Є дві форми такої реалізації:*
активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не ро-бити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;*
пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборо-ни, через утримання суб'єкта віддій, за які встановлюється юри-дична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, не порушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідаль-ність.
Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовід-носинах—
це втілення в реальні відносини конкретних норм права (див. главу «Правовідносини. Юридичні факти»).
Форми реалізації права за суб'єктами такі:—
індивідуальна;—
колективна.
Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єк-та (за участю чи без участі держави) такі:
Проста, безпосередня
(без участі держави) | Складна, опосередкована
(за участю держави)
- додержання
- виконання
- використання | - застосування
Схематично представимо три форми безпосередньої реаліза-ції права:
Додержання
- полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (напри-клад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину).
Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання
Виконання
- полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що на-казуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення та по-дання до податкової інспекції декларації про доходи).
Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання
Використання—
полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення влас-ного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту).
Припускає як активну, так і пасивну поведінку
Поняття і ознаки правозастосування
Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесу-альному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.
Якщо скласти спрощено, то застосування правових норм – це ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі спеціального акта – акта застосування норм права.
Якщо додержання, використання пов'язані з ді-ями громадян, громадянських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється держав-ними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуа-ціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.
Застосування норм права має місце там, де адресати право-вих норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконан-ня, використання.
За загальним правилом (особливо в країнах, що належать до романо-германського типу правових систем) основною формою реалізації права суддями та іншими посадовими особами держа-ви вважається застосування правових норм, що містяться в за-конах і підзаконних нормативних актах.
В яких випадках виникає необхідність у застосуванні норм права ?
1. Коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єкти-вними юридичними правами і покладення на інших суб'єктив-них юридичних обов'язків (наказ про зачислення абітурієнта до вузу).
2. Коли є спір про право (у майнових відносинах, при опода-тковуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рі-шення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (поділ майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивільного договору).
3. У разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'я-зки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вда-тися до примусових заходів (наприклад, стягнення штрафу, кон-фіскація майна).
4. У разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних документів (уста-новлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу).
5. У разі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності орга-нів держави і органів місцевого самоврядування — вирішення кадрових питань (зачислення до штату, підвищення
