5. Судовий прецедент — формально не вважається джерелом права. Однак постанови Верховного суду сприймаються судами (і нерідко державними установами) як нормативні акти, що ма-ють неухильно виконуватися. Традиційне зневажливе ставлення до загального права і заперечення судових рішень змінилися їх сприйняттям.

Система права сучасної Японії

Чинна в Японії система права походить від німецького і фран-цузького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї. Проте ближче до істини І.Нода, який підкреслює, що специфіка національної ментальності створює праворозуміння, яке важко змінити під впливом іноземного права. Японське право не повністю вписується у романс-германський тип правової системи. Сучасне японське право за своєю струк-турою нагадує західне, але воно діє у своєму власному традицій-ному культурному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціонуван-ня істотно відрізняється. Отже, дія японської моделі права вида-ється іншою, ніж західного оригіналу.

До 1945 p. система права Японії грунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континен-тальної системи права в його статичному (державному) варіанті.

Правова система Японії запозичила із системи континенталь-ного права таке:—

поділ права на публічне і приватне;—

структурний поділ системи права на галузі та підгалузі;—

кодифікацію нормативно-правового матеріалу.

До кримінального права Японії внесені принципи континен-тального права: «немає злочину і покарання без вказівки на те в законі», «закон зворотної дії не має при введенні або посиленні кримінальної відповідальності» та ін.

Система права Японії до Другої світової війни складалася із галузей конституційного, адміністративного, цивільного, торго-вого, кримінального, цивільного процесуального, кримінально-процесуального права.

За часів реформ після війни, проведення яких контролювалося американською владою, японська правова система була «амери-канізована». Так, впровадження в японську ідеологію і практи-ку як конституційних принципів «поділу влади», «стримувань і противаг», незалежності судової влади, рівності всіх перед зако-ном, рівності чоловіка і жінки, визначення кола демократичних прав і свобод громадян, які підлягають безпосередньому судово-му захисту, введення інституту конституційного нагляду — все це стало результатом впливу американського права. Японська конституція відтворила славнозвісні слова американської Декла-рації незалежності 1776 р. про «право на життя, свободу і на пра-гнення до щастя» як виший предмет турботи держави про її гро-мадян.

На регулювання сфери торгово-економічних відносин, діяль-ності корпорацій та інших приватних правових інститутів також вплинуло американське право. Оновлено традиційні галузі пра-ва. Фактично заново створено конституційне право. Оформи-лися нові галузі права — право людини на соціальне забезпечен-ня, господарське, екологічне. Виділилися підгалузі медичного, освітнього права та ін.

Демократичними досягненнями Конституції Японії, крім за-значених, є зафіксовані в ній права громадян у кримінально-процесуальній сфері:

- право на захист і судовий розгляд обвинувачення;

- заборона незаконного арешту і незаконних обшуків;

- право обвинуваченого на відкритий, неупереджений, без зволікань, розгляд справи;

- заборона застосування покарання без відповідної правової процедури та ін.

З метою захисту прав підозрюваного в Конституції закріпле-на така норма: «Ніхто не може бути примушений давати показан-ня проти самого себе. Показання, одержане із застосуванням примусу, під катуванням або під погрозою або після невиправдано тривалого арешту чи тримання під вартою, не може розглядати-ся як доказ». Проте при втіленні в життя нових принци-пів попереднього слідства і судочинства зберіг своє значення тра-диційний принцип: «Визнання — найперше з усіх доказів».

Закон. Кодифікація

Сучасні закони і кодекси Японії, які перетворилися на одне із основних джерел права, не є плодом виключно національного утворення. Як уже відзначалося, вони складалися спочатку на зразок німецьких і французьких кодексів. Після Другої світової війни створюються нормативно-правові акти, зорієнтовані на американське законодавство. При цьому враховуються націо-нальні норми-традиції, шануються ритуали.

Чинна на цей час система законодавства Японії створювала-ся починаючи з кінця XIX ст. Її можна назвати змішаною. Правда, вона не є аналогічною змішаному (гібридному) типу право-вої системи — скандинавській чи латиноамериканській групі. В Японії запозичення тих чи інших елементів континентального і загального права відбувалося безсистемне. Запозичені норми законів спорадично, час від часу впліталися у тканину японсь-кого права, що зберігає спадкоємність традиційних норм моралі і звичаю. Своєрідність законодавства значною мірою визнача-ється особливостями правового мислення, інформаційно-пра-вового насичення, узагальненого відображення зв'язків як з на-ціональним минулим, так і зі світовими досягненнями у галузі юриспруденції.

На цей час в Японії застосовуються Цивільний (1898 p.) і Торговий (1899 p.) кодекси (в їх основі лежить німецька модель) із значними змінами і доповненнями, внесеними відповідно до Конституції. Наприклад, у Цивільному кодексі закріплені право приватної власності, свобода договору. Встановлено право дру-жини на спадкування майна чоловіка, якого до Конституції вона не мала, та ін. Цивільний процесуальний кодекс 1926 p., підго-товлений на зразок австрійського законодавства і спрямований на посилення ролі суду в ході розгляду справ, зазнав лише не-значних змін. Кримінальний кодекс 1907 p. діє в редакції 1947 p. з подальшими змінами і доповненнями.

Внесення змін і доповнень до кодексів — лише частина ро-боти законодавця. Велику питому вагу мають закони, які не вклю-чаються до кодексів, а доповнюють їх. Протягом 1946-1950 pp. відповідно до Конституції прийняті закони про парламент, суд, кабінет міністрів, виборчий закон, закони про місцеву автоно-мію, громадянство, судоустрій, прокуратуру, адвокатуру та ін., які стосуються державної організації життя японського суспіль-ства. У 1948 p. почав діяти новий Кримінально-процесуальний кодекс, деякі інститути якого запозичені із американського пра-ва. Закон про поліцію 1947 p. вніс