Поняття і структура правової системи
Держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що у кожній країні діють свої правові звичаї, тра-диції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися осо-бливості правового менталітету, правової культури, що й об'єд-нується загальним поняттям «правова система». У будь-якій дер-жаві правова система, будучи невід'ємним елементом правової культури, детермінована історичними і географічними чинни-ками, є частина соціальної системи держави.
Введене у вітчизняну юридичну науку на початку 80-х років XX ст. поняття «правова система» формується за аналогією з «політичною системою» у політології та «економічною систе-мою» в економічній теорії. Як комплексну характеристику юри-дичної сфери життя конкретного суспільства правову систему слід відрізняти від системи права. За обсягом і змістом вони не тотожні. Система права входить до правової системи.
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгодже-них юридичних засобів, призначених для регулювання суспіль-них відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслі-док такого регулювання (правові норми, правові принципи, пра-восвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та її деформації, правопорядок та ін.).
Можна сказати, що це — обумовлена об'єктивними законо-мірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють унаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями (насамперед державою) для досяг-нення своїх цілей.
Правова система має істотне значення для характеристики права, стану законодавства, діяльності судів тієї чи іншої конк-ретної країни.
Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.
Елементи правової системи суспільства:*
суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, осо-би без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як зне-особлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що си-стематизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало пере-гляду попередніх підходів до структури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента;*
правові норми і принципи;*
правові відносини, правова поведінка, юридична практи-ка, режим функціонування правової системи;*
правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;*
зв'язки між названими елементами, що визначають резуль-тат їх взаємодії — законність, правопорядок. Взаємодія елементів (компонентів) правової системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування:
1) інституційну — суб'єктний склад (суб'єкти права) як та-кий, що створює систему, чинник усієї правової системи;
2) нормативну (регулятивну) — правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами права, що об'єктиво-вані та систематизовані в нормативно-правових актах;
3) ідеологічну — праворозуміння кожної людини, її правосві-домість і правова культура, можливість оцінити правове буття і вибрати варіант поведінки — правомірної та неправомірної;
4) функціональну — правотворчість, правореалізація, правозастосування, правове виховання, правовідносини, юридична практика. Через них формується, змінюється, здійснюється дія норм права;
5) комунікативну — інтегративні (сумуючі) зв'язки всіх підси-стем функціонування правової системи суспільства в цілому, які визначають ефективність правового регулювання, законність і правопорядок.
Кожна із самостійних частин правової системи суспільства має власну структуру, свої принципи організації і діяльності.
Таким чином, поняття «правова система» має узагальнюю-чий характер. Воно містить у собі, по суті, усі правові явища:
правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію. Право — ядро і нормативна основа правової системи, її цементуючий стрижень. Праворозуміння — концеп-туальний фундамент правової системи. Законність і правопоря-док — обов'язкові результативні елементи правової системи, без яких вона не в змозі ефективно функціонувати.
Поняття, основні ознаки і структура системи права
Право є дуже складною цілісною системою. Як вже зазнача-лося, є два поняття: «система права» і «правова система», які не є тотожними, їх слід розрізняти. Правова система — поняття ши-рше, ніж система права. Система права входить до правової си-стеми, є засадною системою в системі.
На відміну від правової системи система права — правова категорія, яка означає внутрішню будову, внутрішню структуру права будь-якої країни. Вона виражається через розподіл і побу-дову нормативного матеріалу, за допомогою якого її різні блоки (частини) постають у єдності.
Система права — це об'єктивно обумовлена системою суспі-льних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами.
Можна сказати інакше: система права — це науково органі-зована сукупність правових норм, розподілених за групами — правовими інститутами, зведеними у підгалузі, які у свою чергу утворюють галузі — цілісні нормативні утворення. Ознаки (риси) системи права:
1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних від-носин. Вона не може створюватися на суб'єктивний розсуд лю-дей існує об'єктивно;
2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається сис-тема права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані;
3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система пра-ва складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості.
Дослідження системи права варто розпочинати з попереднього вирішення питання про структурні елементи і критерії побудови системи. Під структурою системи розуміється єдність елемент-ного складу системи і взаємодія складових її елементів. Струк-тура — це засіб зв'язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність). Структурні елементи системи права:—
норми права;—
інститути права;—
під галузі права;—
галузі права.
Норма права — «цеглинка» системи права, первинний ком-понент, із якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільшим елементом серед тих,
