положеннях відомчих нормативних актів і забезпечуються, крім морального впливу (громадського осуду), можливістю за-стосування засобів дисциплінарної відповідальності.
Корпоративні норми і норми права
До корпоративних норм належать:—
норми, що містяться у документах некомерційних, недер-жавних корпорацій — громадських об'єднань (партій, профспі-лок, добровільних товариств, що ґрунтуються на членстві);—
норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльно-сті (господарських товариств — повних, командитних, акціонер-них товариств — відкритих, закритих тощо).
Корпоративні норми — правила поведінки, які встановлені в корпорації (підприємстві, установі, організації) для регулюван-ня відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях.
Якщо соціальна норма — це правило (зразок) поведінки, яке виражається у ставленні однієї людини до іншої, то корпоратив-на норма — правило поведінки, встановлене організацією для своїх членів. Нею визначаються обсяг, характер, межа можли-вого і дозволеного в їх поведінці. В комерційних корпораціях — це норми внутрішньо організаційного (внутрішньофірмового) права.
Корпоративні норми комерційних організацій розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, робітниками корпо-рації і клієнтами, адресуються їх членам (фундаторам, акціоне-рам, робочим, службовцям тощо). Хоча вони діють усередині певної організації, як і норми громадських некомерційних об'єд-нань, між ними є відмінності.
Позаяк норми комерційних організацій породжують права і обов'язки, забезпечені юридичним механізмом державних орга-нів, норми громадських організацій такого забезпечення не ма-ють.
Спільне у корпоративних норм і норм права полягає у тому, що вони:*
регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини;*
мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення;*
мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто за-стосовуються відразу до багатьох, поіменно не вказаних осіб;*
викладаються у письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (державни-ми органами, з'їздами, конференціями, зборами громадських об'єднань та ін.).
Відмінності між корпоративними нормами і нормами права
Корпоративні норми |
Норми права
1) встановлюються від імені кон-кретного об'єднання громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання;
2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто мають точну кількісну визначеність;
3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними за-ходами, аж до виключення з чле-нів об'єднання; щодо забезпечен-ня їх державою, то воно може бути тільки опосередкованим;
4) не повинні суперечити нормам права, санкціям, встановленим у нормативно-правових актах;
5) є додатковими стосовно норм права, виданим державою. |
1) встановлюються від імені держави і виражають волю всього народу (через поєд-нання громадських, групових і особистих інтересів);
2) обов'язкові для всіх гро-мадян держави, тобто не ма-ють кількісної визначеності;
3) забезпечуються, крім ін-ших способів, державним примусом;
4) не залежать від змісту кор-поративних норм;
5) є основними стосовно кор-поративних норм; формулю-ють загальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції.
Корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи під-приємницькі) слід розглядати як норми, що заповнюють прога-лини в нормативній системі права і мають субсидіарний (допо-міжний) характер. Корпоративними нормами повинні регулюватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колекти-ву (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочен-ня робітників, порядок застосування заходів відповідальності тощо), тобто трудові і організаційно-управлінські.
Корпоративні норми, що містяться в локальних нормативних актах, мають правовий характер і тісно пов'язані з нормами права, виданими державою, тому що:
1) в виданих державою нормах права передбачається мож-ливість колективу корпорації регулювати свою поведінку само-стійно;
2) в нормах права визначаються напрямки корпоративного регулювання за допомогою зазначення цілей і завдань суспіль-ного і державного розвитку, того чи іншого нормативно-право-вого акта або призначення того чи іншого виду громадської діяль-ності;
3) в нормах права вказуються межі корпоративного регулю-вання (наприклад, відповідно до Кодексу законів про працю України, додаткові пільги для робітників можуть встановлюва-тися підприємствами лише за рахунок власних коштів);
4) від корпоративних норм, так само як і норм права, вида-них державою, вимагається відповідність природі права як мірі справедливості і свободи, принципам права (загальним, галузе-вим, міжгалузевим);
5) норми права у певних випадках визначають і процедуру прийняття корпоративних норм;
6) корпоративні норми по своїм змістом не повинні супере-чити нормам загальнодержавним;
7) корпоративні норми, хоча й опосередковано, забезпечу-ються державним примусом.
Юридичне значення корпоративних норм полягає насампе-ред у тому, що вони визначають правосуб'єктність корпорації. У разі їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоронних органів. Так, при порушенні положень устано-вчих документів акціонерного товариства, наприклад, про по-рядок розподілу прибутку, зацікавлений суб'єкт може оскаржи-ти ухвалене рішення у судовому порядку.
На відміну від корпоративних норми, що містяться у стату-тах політичних партій, не мають правового характеру. Тому ви-несення рішення про порушення статуту політичною партією оскар-женню в судовому порядку не підлягає.
Поняття і ознаки норми права
Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначе-не правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповід-но до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює гру-пу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.
Оскільки ознаки права вже наводилися, перелічимо специфічні ознаки норми права:
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних від-носин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права ви-ходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню