Контрольна робота

з курсу: Історія держави і права України.

по темі: Українські землі в складі Речі Посполитої (1569- р. - середина ХVII ст.)

План

1. Загальна характеристика періоду.

2. Державно-правове становище України гетьманської доби:

· Переворот 29 квітня 1918 р.;

· Організація влади

· Військове будівництво.

· Судова система

· Законодавство

· Повстання проти гетьманського уряду.

3. Державність УНР часів Директорії. Вплив зовнішніх чинників:

· Встановлення влади Директорії;

· Держави Антанти і Директорія;

· Зусилля Директорії по удержанню влади;

· Варшавський договір;

· Ризький договір.

4. Встановлення радянської влади в Україні, її конституційне оформлення:

· І та ІІ Всеукраїнський з'їзд Рад;

· ВУЦВК і Народний Секретаріат;

· Місцеві ради;

· Надзвичайні органи радянської влади;

· Боротьба за відновлення радянської влади;

· ІІІ Всеукраїнський з'їзд Рад. Конституція 1919р.;

· Радянське будівництво в УСРР у 1920 р.

Загальна характеристика періоду.

У цілому події 1918—1920 рр. в Україні розгорталися в загаль-ному контексті громадянської війни на території дореволюційної Росії. Разом із тим вони мали свою специфіку і визначалися особ-ливим драматизмом, який виявився у надзвичайній запеклості бо-ротьби за владу, в більш складному, ніж у інших регіонах колишньої імперії, комбінуванні найрізноманітніших політичних сил, їх шви-дкій змінюваності біля керма влади, у поєднанні гасла соціального визволення з гаслом національно-державного суверенітету та ін. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На пер-шому етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 р. було проголошено Українську Народну Республі-ку (УНР). Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 р. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німець-кими військами. Особливою проблемою в національному держав-ному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 р. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). І нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 р., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 — на початку 1921 р. процес національного держа-вного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянсь-ких збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Поль-щею, Румунією, Чехословаччиною.

Державно-правове становище України гетьманської доби .

Переворот 29 квітня 1918 р. і утворення гетьманської держави. В умовах іноземної окупації одночасно з втратою популярності Центральної Ради поширювався рух проти неї. Частина селян і міського населення прагнула встановити інший порядок. Своє ро-зв'язання проблеми намічали й німці, передбачаючи в нових умовах нажитись за рахунок пограбування України.

Навесні 1918 р. у Києві було створено Українську народну громаду, до якої вступило багато старшин 1 -го Українського корпу-су та козаків з Вільного козацтва. Громада зав'язала тісні стосунки з партією українських хліборобів-демократів та з "Союзом земель-них власників", а у середині квітня 1918 р.— і з німецьким коман-дуванням. На одній з нарад німецького та австрійського команду-вання було вирішено, зважаючи на неможливість співпраці з Цен-тральною Радою, підтримати іншу владу, яка б встановилася внаслідок перевороту. Новий уряд передбачалось утворити у формі диктатури, з твердою владою, без народного представництва, при-наймні на перший час. За найкращу форму влади було визнано гетьманат.

Кандидатами на гетьмана називали різних осіб, у тому числі Є.Чикаленка — багатого поміщика, видатного громадського діяча, а також П.Скоропадського — колишнього командира 1-го Україн-ського корпусу і почесного отамана Вільного козацтва

29 квітня у Києві відбувся хліборобський з'їзд, організований з ініціативи "Союзу земельних власників", на якому генерала Павла Скоропадського було проголошено гетьманом України. У ніч з 29 на ЗО квітня його прибічники захопили усі державні інституції й найважливіші об'єкти. Місце УНР заступила Українська гетьмансь-ка держава .

Свою діяльність Скоропадський розпочав з відмови від соціа-льної політики Центральної Ради і обіцянок повернути життя "в нормальне річище". У концентрованому вигляді все це міститься в "Грамоті до всього українського народу" від 29 квітня 1918 р., у якій йшлося, перш за все, про захист інтересів власників.

Як відомо, плани Скоропадського лишилися нереалізованими, а постать гетьмана й досі викликає гарячі дискусії.

Організація влади в Українській гетьманській державі. В.Винниченко зазначає, що деякі українські політичні сили запропонували розглядати гетьмана як "тимчасового президента" України . Проте було б перебільшен-ням одразу ж ставити знак рівності між президентством і гетьман-ством. Режим Скоропадського можна розглядати лише як перший крок на шляху переходу до більш ефективної моделі організації влади.

Декларована Скоропадським ідея сильної влади заради полі-тичних і соціальних реформ втілилась у затверджених ним 29 квітня 1918 р. "Законах про тимчасовий державний устрій України". Так, виключно гетьману належала "влада управи" в усій Українській державі, він призначав "отамана Ради Міністрів" і за його подан-ням затверджував "Кабінет у повнім його складі". Так само він і "скасовував" його. Гетьман виступав також як "найвищий керівничий всіх зносин української держави з закордонними державами" і "верховний воєвода української армії і флоту", здійснював помилу-вання.

Більше того, гетьман уособлював не тільки виконавчу, а й законодавчу владу, адже саме він "стверджував закони і без його санкції ніякий закон не міг мати сили". Парламент же "Законами про тимчасовий державний устрій України" не передбачався. Через кілька місяців, 15 жовтня, було оприлюднено листа Скоропадсько-го голові Ради Міністрів, в якому він, вказуючи на завершення "першого періоду будування Української держави",