їх в життя, розгорнули бурхливу діяльність по більшовизації Рад та встановленню їх влади на місцях як органів класової диктатури пролетаріату. Недостатньо активна позиція Центральної Ради щодо практичної реалізації про-голошених нею соціальних завдань полегшила процес утвердження більшовицької влади у ряді, перш за все пролетарських регіонів України . Після перевиборів до Рад в листопаді та на початку грудня 1917 р. в них різко посилився вплив більшовиків. На кінець 1917 р. в Україні діяли майже 300 Рад, переважно робіт-ничих та солдатських депутатів. У їх будівництві більшовикам України значну допомогу подавали їх однопартійні з центральних регіонів Росії, ЦК більшовицької партії. Більшовики розгорнули активну діяльність по утворенню пролетарських збройних форму-вань — Червоної гвардії. Найчисленнішою в Україні була Червона гвардія Донбасу — найважливіша збройна опора більшовиків. ЦК більшовицької партії робив усе можливе, щоб забезпечити Червону гвардію зброєю.
Борючися проти Центральної Ради, більшовицькі організації докладали чимало зусиль для скликання Всеукраїнського з'їзду Рад, який би проголосив більшовицьку владу в Україні, створив Украї-нську радянську державу і затвердив в ній диктатуру пролетаріату. Ідею проведення Всеукраїнського з'їзду Рад висунула більшовицька фракція виконавчого комітету Київської Ради робітничих депутатів З листопада 1917 р., її підтримали більшовики Харкова, Катерино-слава, Одеси, Єлисаветграда та інших міст. З'їзд мав стати важливим етапом на шляху встановлення радянської влади в Україні.
Спочатку намічалося відкрити пробільшовицький з'їзд 4 груд-ня в Києві. Проте, враховуючи, що тут були сильні позиції Центра-льної Ради, що тут фактично уже відкрився під її проводом з'їзд селянських, робітничих і солдатських депутатів, на який прибуло 2 тис. делегатів, за ініціативою більшовиків 124 депутати — предста-вники 49 Рад — переїхали до Харкова, де діяв більшовицький ревком, була багаточисельна Червона гвардія. Харків був політич-ним центром Донецько-криворізької області, і, що важливо, саме тут 9 грудня відкрився III з'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів, об'єднання з яким поповнювало склад більшовицького Всеукраїнського з'їзду Рад представниками революційного проле-таріату.
З'їзд Рад Донецького і Криворізького басейнів прийняв про-позицію більшовицьки настроєних делегатів Всеукраїнського з'їзду Рад про об'єднання в єдиний з'їзд Рад робітничих та солдатських депутатів. На цьому з'їзді були представлені 82 Ради (близько 200 делегатів).
З'їзд Рад розтанув такі питання: 1) про сучасний політичний момент; 2) про організацію влади в Україні; 3) про самовизначення України; 4) про вибори Центрального Виконавчого Комітету Рад України. Порядок денний був доповнений питанням "Про Донецько-Криворізький басейн".
Всеукраїнський з'їзд Рад розпочав свою роботу 11 грудня 1917 р. і закінчив її увечері 12 грудня. У своїх постановах з'їзд вітав жовтневе збройне повстання і встановлення радянської влади та "диктатуру пролетаріату, підтриману найбіднішим селянством". У резолюціях "Про організацію влади на Україні" і "Про самовизна-чення України" з'їзд проголосив створення Української радянської республіки, про організацію влади та її відносини з Російською радянською республікою. 12 грудня з'їзд постановив, що "Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських та селя-нських депутатів". Українську робітничо-селянську радянську республіку в офіційних радянських актах відразу ж після її утворення іменували також Українською Народною Республікою.
Таким чином, в Україні фактично склалося двовладдя: більша частина України була підвладна Центральній Раді, а менша — радянському уряду.
Структуру органів влади І Всеукраїнський з'їзд Рад визначив, орієнтуючись на зразок, який склався в радянській Росії. Влада на місцях закріплювалася за повітовими, міськими, губернськими та обласними Радами. Здійснення влади у центрі покладалося на Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та солдатських депутатів, обраний ними ЦВК й ті вищі органи виконавчої і розпо-рядчої влади, які мав створити ЦВК. Із передбаченого 61 члена ЦВК з'їзд обрав лише 41, вказавши, що 20 його членів мають бути дообрані наступним з'їздом Рад селянських депутатів. У числі об-раних було 35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український соціал-демократ та 1 меншовик-інтернаціоналіст. Головою ЦВК був обраний лівий український соціал-демократ Ю.Медведєв. 17 грудня було опубліковане повідомлення, що ЦВК Рад Ук-раїни утворив радянський уряд — Народний Секретаріат.
Щодо відносин з радянською Росією, Всеукраїнський з'їзд Рад вирішив: "Встановити між Робітничо-Селянським Урядом Російсь-кої Федерації, а також урядами інших частин Росії та Робітничо-Селянським Урядом України повну узгодженість в цілях та діях". З'їзд проголосив Українську республіку федеративною частиною Російської республіки з необмеженими федеративними зв'язками. ЦВК Рад України доручалося "негайно розповсюдити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження Робітничо-
Селянського Уряду Федерації, які мають загальне для всієї Федерації значення", і в першу чергу ленінські декрети. Раднарком РРФСР призначив надзвичайним комісаром в Україні Г.Орджонікідзе, а український радянський уряд своїм представником в Раднаркомі затвердив В.Затонського.
Основним завданням більшовиків тепер стала боротьба проти Центральної Ради, повсюдне встановлення радянської влади на місцях. Це у підсумку мало привести до однопартійної більшовиць-кої державної системи.
У грудні 1917 р. до Харкова прибули загони російських червоногвардійців під командуванням комісара по боротьбі з контррево-люцією на Півдні В.Антонова-Овсієнка. Вони включилися у збройну боротьбу проти Центральної Ради. 4 січня 1918 р. Народний Секретаріат віддав наказ радянським військам розпочати похід у напрямку Полтава—Київ. У ньому брали участь червоногвардійські загони, сформовані в Україні, а також війська, надіслані Раднаркомом з Росії. Брав участь у боях проти військ Центральної Ради також полк Червоного козацтва, сформова-ний Народним Секретаріатом з солдатів українізованих частин. Його очолив В.Примаков.