У січні 1918 р. радянська влада була встановлена у Вінниці, Олександрівську, Миколаєві, Херсоні, Єлисаветграді, Кам'янець-Подільському, багатьох інших містах і селах, а також у Криму. Вірні Центральній Раді війська не змогли стримати наступ радянських військ. Крім того, в самому Києві почалося збройне повстання. 28 січня 1918 р. в Києві встановилася радянська влада. ЗО січня до міста прибув Народний Секретаріат.

Соціалістична революція набирала жорстоких, трагічних форм громадянської війни. Драматичним виявилася окупація України австро-німецькими військами відповідно до мирного договору Центральної Ради з державами Четвертного Союзу від 9 лютого 1918 р. Цей договір був помилковою акцією Центральної Ради.

II Всеукраїнський з'їзд Рад. Громадянська війна і вступ у середині лютого в Україну австро-німецьких військ поставили пе-ред Радами ряд складних проблем у сфері державного будівництва Для зміцнення диктатури пролетаріату потрібно було перш за все посилити представництво найбіднішого селянства у вищих органах державної влади. З цією метою за рішенням І Всеукраїнського з'їзду Рад на 15 січня 1918 р. у Харкові скликався Всеукраїнський з'їзд Рад селянських депутатів. Проте на з'їзд приїхала лише частина (78) делегатів, котрі й утворили Всеукраїнську селянську конференцію, яка розпочала свою роботу 20 січня. У числі делегатів було 44 більшовиків та їх прибічників. Серед інших переважали ліві есери.

Більшовики прагнули ліквідувати політичний плюралізм і встановити в країні диктатуру своєї партії. Конференція у резолю-ціях приєдналася до рішень І Всеукраїнського з'їзду Рад і схвалила політику ЦВК Рад України та Народного Секретаріату. Особливу увагу селянської конференції привернув проект декрету про землю, схвалений в основних положеннях. Закінчуючи свою роботу, кон-ференція обрала членами ЦВК 20 представників селян, як це було вирішено І Всеукраїнським з'їздом Рад. Конференція висловилася за скликання найближчим часом II Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, солдатських та селянських депутатів .

Окупація України австро-німецькими військами вимагала те-рмінового скликання II Всеукраїнського з'їзду Рад для об'єднання сил проти інтервенції. З'їзд збільшив в усіх, у тому числі й вищих органах радянської влади, представництво селянської бідноти. У повідомленні від 9 березня Президія ЦВК Рад України підкреслила особливу важливість представництва волосних Рад в органах влади.

Проте не тільки активізації селянської бідноти чекали від з'їзду. Він мав відповісти на ряд пекучих проблем міжнародного і внутріполітичного характеру: про позицію уряду радянської респу-бліки до Брестського миру і його наслідків для України та її відносин з радянською Росією; про конкретизацію і здійснення декрету про землю; про подолання величезних труднощів господа-рського будівництва; про поповнення і остаточне оформлення ви-щих органів радянської влади, визначення їх компетенції.

В порядок денний з'їзду були включені такі питання: 1) полі-тичний момент; 2) організація збройних сил; 3) Україна і Федера-ція; 4) земельне питання; 5) фінанси; 6) доповідь Народного Сек-ретаріату і ЦВК; 7) організаційні питання і вибори. На з'їзд прибули 964 делегата, з них — 428 більшовиків, 414 лівих есерів, 90 безпартійних. Серед інших 32 делегати складали меншовики, праві есери, українські соціал-демократи тощо. Нап-рикінці роботи з'їзду число його учасників перевищило 1200 чол. На з'їзді були присутніми навіть представники деяких губерній України, захоплених австро-німецькими окупантами.

З'їзд став ареною боротьби більшовиків і лівих есерів з питан-ня про ставлення до Брестського миру. Ліві есери намагалися включити до резолюції з'їзду схвалення тактики зриву Брестського миру. Проте з'їзд підтримав підписаний Росією мирний договір в Бресті, заявивши в резолюції, що, не дивлячись на надзвичайно складне становище, в яке ставить Українську радянську республіку підписання Брестського договору, трудящі, "щоб зберегти можли-вість вільно розвивати завоювання соціалістичної революції, готові підписати навіть такі важкі умови". Всеукраїнський з'їзд підтримав оголошену 16 березня 1918 р. на Всеросійському надзви-чайному з'їзді Рад декларацію ЦВК Рад України і делегатів від радянських організацій, в якій ратифікація мирного договору виз-навалася необхідною для "закріплення соціальних завоювань Жов-тневої революції і збереження Радянської влади, як вогнища рево-люції всесвітньої".

З урахуванням умов Брестського договору на з'їзді були прий-няті постанови про державний устрій України, яка проголошувала-ся самостійною, незалежною від РСФРР республікою. Робляться також спроби до подолання невиправданих децентралістських тен-денцій у визначенні державного устрою, які у перші місяці радян-ської влади набули поширення як в Україні, так і в радянській Росії. Ці тенденції виникли на грунті породженої царизмом недові-ри до політичної централізації. Їх посилювали ліві есери, "ліві" комуністи та анархісти, які виступали проти прагнення більшовиків закріпити свою владу на всій території України. Окремі міста і повіти проголошували себе "республіками", а місцеві Ради — "Радами народних комісарів".

З питання про землю II Всеукраїнський з'їзд Рад прийняв "Тимчасове положення про соціалізацію землі", яке відтворювало з незначними змінами ухвалений 27 січня 1918 р. Всеросійським ЦВК "Закон про соціалізацію землі", і доручив ЦВК Рад України розробити та оприлюднити декрети про 8-годинний робочий день і робітничий контроль, а також маніфест "До українського народу" та відозву до австро-німецьких солдатів окупаційних військ. З'їзд обрав новий склад ЦВК Рад України.

ВУЦВК і Народний Секретаріат. Діяльність ЦВК Рад України здійснювалася у важких умовах.