КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

Форма держави: поняття, елементи, види. Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні.

План.

Вступ

Розділ 1. Поняття “форма держави”. Основні ознаки.

Розділ 2. Форма правління – організація державної влади. Порядок її утворення.

Розділ 3. Територіальний устрій держави:

3.1. Внутрішній поділ держави

3.2. Проста, складна федерація, конфедерація

Розділ 4. Політичний режим:

4.1. Демократичного типу

4.2. Тоталітарного типу.

Висновок.

Додаток 1 Схема структури форми держави.

Вступ.

Своєрідність конкретної форми держави будь-якого історичного періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами й цілями, що ставить перед собою держава. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо залежить від його змісту і визначається ним.

Будь-яка держава є єдина по суті, змісту й формі. Щоб вона активно функціонувала, щоб якісно й корисно діяв її механізм, потрібна чітко організована державна влада, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснювала б керівництво суспільством в інтересах домінуючої частини населення, а також управління загально – суспільними справами. На думку відомого юриста й філософа І.А. Ільїна, форма держави не “політична схема”, байдужа до життя людей, а жива організація влади народу. “Потрібно, щоб народ розумів свій життєвий устрій, вмів організовуватися, щоб поважав закони цього устрою і вкладав свою волю в цю організованість”. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарев, Р.А. Калюжний, А.М.Колодій. – К.: Либідь, 1997. c.56

Типологія держав тісно зв'язана з поняттям форми держави. Особливості кожного конкретного типу держави встановлюються на основі аналізу його організаційного апарату, методів здійснення державної влади.

Базовою основою державно-правового будівництва в Україні є українська політико-правова доктрина, яка базується на гарантії прав людини й нації, а саме питання дотримання прав і свобод людини й громадянина є тісно пов’язане з поняттям форми держави, способу правління в тій чи іншій державі, політичного режиму держави.

На межі двох тисячоліть у світі проходять складні, заперечливі й глибокі зміни й перетворення. Сказане відноситься перш за все до України, яка лише десятиліття тому вирвалась з радянської імперії, відмовившись від політики соціалістичної країни. Адже саме в нашій країні триває перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки, саме тут поступово формується громадянське суспільство і правова держава. Подібні перетворення потребують адекватних змін у державному управлінні і правовому регулюванні. В перехідний період порівняно швидко змінюються суспільні відносини, державні органи і діюче законодавство. Усе це ставить перед нами непрості проблеми.

Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні – одне з найосновніших питань сьогодення для кожного громадянина України, зокрема, та держави в цілому.

Врахування цих закономірностей – необхідна передумова побудови в Україні саме такої держави, яка могла б посісти гідне місце в Європейській та у світовій співдружності держав.

Розділ 1. Поняття “форма держави”, основні ознаки.

Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має відбуватися певними способами, методами. В даному розділі, як у вступному, дамо визначення поняття “форма держави”, приведемо основні ознаки форми держави, спробуємо пояснити сутність та роль цих понять у житті та діяльності тої чи іншої держави, а особливо їхнє значення для прав і свобод населення країни.

Серйозний вплив на форму держави робить культурний рівень народу, його історичні традиції, характер релігійних міркувань, національні особливості, природні умови проживання й інші фактори. Окрім того, варто відмітити, що специфіку й особливості форми держави визначає також характер взаємин держави і його органів із недержавними організаціями (партіями, профспілками, суспільними рухами, церквою й іншими організаціями).

З одного боку, в межах держави можуть зустрічатись різні форми організації й діяльності державної влади, а з другого – різні держави можуть приймати однакову форму. Ця різноманітність конкретної форми держави будь – якого історичного періоду визначається перш за все рівнем розвитку суспільства, задачами й цілями, яке воно ставить перед собою. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо залежить від її змісту і визначається ним. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник – М.: “Проспект”, 1999 с.187

Відмітимо інформаційний-сутнісний зміст розглядуваного поняття: форма держави відповідає на запитання, на яких принципах і як територіально побудована державна влада, як створюються вищі органи держави, як вони взаємодіють між собою та населенням, якими методами вона здійснюється.

Ознаки держави в ході історичного процесу розвиваються у форму держави.

Пригадаємо, що держава є універсальною політичною формою організації суспільства, центральним елементом політичної системи, тому що:

В кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;

Лише держава може вирішувати будь -, які загально – суспільні справи, а решта організацій вирішують, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства:

Лише держава має право виступати від імені свого народу;

Лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов’язковими для всього населення країни. Пастухов В.П., Пеньківський В.Ф.,Наум М.Ю. Основи правознавства: Навч. посібник.-К.: “Знання”, КОО, 2000.-426с.- (Вища освіта 21ст.) c.127

Отже, в нійформі держави) перш за все втілюється зв’язок населення в політичне ціле, тобто ті публічно – владні відносини, що дозволяють розглядати державу, як об’єднання індивідів, одномасштабне суспільству, основаному на обміні товарами і діяльностями. В формі держави втілюється природа й організація публічної влади – система закладів, що управляють справами суспільства. Нарешті, в ній виражається внутрішній територіальний поділ суспільства.

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу – вони фіксуються у конституції, законах, підзаконних актах. Хоча