Аналіз бюджету України 2002 року

На перший погляд може здатися, що дефіцитний бюджет-2002 є кроком назад порівняно з профіцитним бюджетом-2001. Насправді, за-кріплення 4,3 млрд. грн. дефіциту - це компромісне рішення. Адже незважаючи на динаміку економічного росту, ниніш-ній рік ставить перед урядом непросте завдання — попередити кризу 2003-2005 років. Саме на цей період припадає про-ведення урядом розрахунків із утримува-чами українських єврооблігацій. Платежі за облігаціями випуску 2000 року, завдя-ки яким були реструктуризовані зобо-в'язання України за зовнішнім комер-ційним боргом, потрібно здійснити вже у березні та вересні цього року в сумі 111 млн. доларів. Крім того, на початку кож-ного кварталу 2002 року Україна повинна сплачувати близько 3,8 млн. доларів (відсотки за облігаціями).

До того ж, згідно з існуючими кредит-ними угодами протягом цього року уряд повинен виплатити іноземним позичаль-никам 1 181 млн. доларів або 6 861 млн. гривень. Майже половину цієї суми скла-дають виплати відсотків за Іноземними кредитами. Слід згадати і про повернен-ня кредитів Світового банку на суму 128 млн. доларів, і стільки ж — як відсотки за користування позиками.

Ще один фактор дефіцитності бюдже-ту — необхідність здійснення виплат за внутрішніми запозиченнями. Зокрема, на цей рік припадає виплата 1062 млн. грн. основної суми та 655 млн. грн. відсотків за процентними облігаціями внутрішньої державної позики. ОВДП на суму 10.5 млрд. грн. уряд випустив у ве-ресні 2000 року і використав для ре-структуризації простроченої та строкової заборгованості Міністерства фінансів перед НБУ

Отже, закріплення у бюджеті-2002 дефіциту — цілком закономірне явище. Тепер перед урядом стоїть завдання за-побігти виникненню прихованого дефі-циту, який може сягнути від 5 до 8 млрд. грн., тобто 2 - 3 % бюджету.

Джерела фінансування дефіциту бюджету визначені в ст.14 Закону. Перш за все, це надходження від державних внутрішніх та зовнішніх позик. Однак, за прогнозами Міністерства фінансів України, рефінансування основної суми боргу в такий спосіб не дозволить покри-ти у повному обсязі ні зовнішніх, ні внутрішніх зобов'язань. Відповідно до програми державних запозичень на 2002 рік, Україна може розраховувати на чер-говий транш програмної системної пози-ки Світового банку у розмірі 250 млн. до-ларів США, а також на кілька траншів по-зики ЄС на суму 86,3 млн. доларів. Обсяг можливих зовнішніх надходжень складає 1 860 млн. гривень, тобто лише 52% від загального обсягу погашення основної суми зовнішнього боргу, запланованого на цей рік.

Навряд чи варто покладатися і на за-плановані надходження від державних внутрішніх запозичень. У поточному році від продажу державних цінних паперів планується отримати близько 1,6 млрд. грн. Причому приблизно 1,3 млрд. грн. із цієї суми - шляхом продажу тримісячних короткотермінових цінних паперів. Це означає, що за результатами року отри-мані кошти підуть на погашення цих же облігацій, і навіть не зможуть покрити по-гашення ОВДП у повному обсязі. Від-повідно до програми державних запози-чень на наступний рік, ставка доходності за тримісячними облігаціями становити-ме 20% річних. Суми цих відсотків, які відображаються у видатковій частині бю-джету, збільшують обсяг дефіциту і потребують залучення додаткових коштів на його фінансування.

Основна надія на фінансування дефі-циту бюджету покладається на надходження від приватизації державного май-на, а також, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації та кредитуван-ням підприємств. Вперше ці кошти не бу-дуть включені в доходну частину Держав-ного бюджету, а стануть джерелом фі-нансування дефіциту. Хоча це й супере-чить ст.15 Бюджетного кодексу України, де перераховані можливі джерела фінан-сування дефіциту бюджету. Кошти від приватизації до таких не віднесені.

Таке рішення було аргументоване тим, ідо в 2001 році внаслідок недоотримання коштів від приватизації уряд був змушений обмежити цілу низку видатків. За 2001 рік Фонд державного майна пе-рерахував до Держбюджету близько 3,3 млрд. грн. приватизаційних надход-жень, хоча закладалася сума 5,9 млрд. грн. Таким чином, побоювання щодо недостатності передбачених в бюджеті-2002 джерел фінансування дефіциту не-безпідставні. Виходом із цієї ситуації мо-же стати перевищення запланованих доходів по окремих статтях бюджету.

Основні завдання бюджетної політики на 2002 рік у сфері доходів

Збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

1. Необхідною умовою зміцнення дохідної бази бюджетів усіх рівнів є невідкладне прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою реформи є реалізація триєдиного завдання;—

відчутне послаблення податкового тиску;—

спрощення процедур податкового адміністрування;—

надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною Радою Ук-раїни у першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Вже у 2002 р. має бути забезпечено:—

скорочення з 39 до 23% кількості податків та зборів (обов'язкових платежів);—

зниження з 20 до 17% ставки податку на додану вартість,—

зниження з 30 до 25% ставки податку на прибуток підприємств;—

введення нової шкали ставок оподаткування громадян прибутковим податком на рівні, що не перевищує 25%;—

зниження з 30 до 15% ставок оподаткування дивідендів,—

зменшення розміру ставок нарахувань на фонд оплати праці, що спрямовуються у соціальні фонди, при збереженні передбачених законодавством соціальних гарантій;—

удосконалення практики справляння акцизного збору, зокрема в час-тині поліпшення його адміністрування та запровадження індексації ставок з урахуванням Індексу споживчих цін;—

удосконалення процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього процесу.

2. У процесі податкової реформи передбачається скасування у 2002 р. податкових пільг, які надаються за галузевим принципом, а також припинення економічних експериментів, пов'язаних з пільговим оподаткуванням.

Одночасно повинні