та зборів. У більшості розвинених країн місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надход-жень до державних бюджетів і досить значну част-ку надходжень — до місцевих бюджетів. Зокрема, в Японії — 35%, Великобританії — 37%, Німеч-чині — 46%, Франції — 67%, у США — це 66% доходів органів місцевого самоврядування22 Налоговые системы зарубежных стран.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.— С. 21-22, 46-47..
Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні засвідчує поки що незначну їх роль у фор-муванні фінансів органів місцевого самоврядуван-ня. Порівняно з практикою західних країн інсти-тут місцевих податків і зборів в Україні фактично залишається недієздатним.
Аналіз фінансових проблем місцевих органів влади, проведений відо-мими ученими, які займаються даною проблемою, свідчить, що подат-кові доходи на території України формуються до-сить нерівномірно. Лідером у податкових доходах на душу населення є Київ. Друге та третє місця займають відповідно Донецька та Дніпро-петровська області. До категорії «багатих» територій також належать Полтавська, Запорізька, Львівська, Сумська та Харківська об-ласті. В той же час дуже низькі середні податкові доходи на душу населення в Тернопільській та в Івано-Франків-ській області. У таких умовах проблеми бюджетного вирівню-вання продовжують загострюватися. При збільшенні диспропорцій у територіальному розміщенні по-даткової бази центральній владі дедалі важче здійснювати бюджетне вирівнювання для забезпе-чення єдиного стандарту послуг, які надаються за рахунок бюджету на всій території держави44 Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. – К: НІОС 2000. - С. 322-335
Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. – К.: “Знання”1999. - С. 143-151, 334-336, 379-390
.
За цих обставин зростають обсяги перерозпо-ділу фінансових ресурсів безпосередньо через Дер-жавний бюджет України, що гостро критикується як представниками влади «багатих» територій, так і окремими політичними силами.
Зрозуміло, що доходна частина бюджету буде реальною лише тоді, коли визнача-тиметься на основі реального ста-ну економіки в кожному районі, місті, області. Щоб доходна частина бюджету була реальною, треба розпочинати з те-риторій і, в першу чергу, з бюджету районів, де повинні формуватись проекти доходів району і решту надход-жень до обласних і державного бюджету. Опрацьо-вуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об'єктивно визначити мож-ливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами.
Поряд з цим в Україні необхідно створити ба-гатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи по-винен мати власні закріплені доходи. Обсяг цих доходів має бути достатнім для забезпечення функцій і обов'язків, які покладаються на той чи інший рівень влади. При вирішенні проблем бюджетного вирівню-вання необхідно, в першу чергу, розробити пра-вові засади й механізм бюджетного регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади — центральної, регіональної, місце-вої — у розподілі загальнодержавних податків.
Досить повчальним у цьому плані для України може стати досвід еволюції податкової системи Німеччини. Так, у цій країні для забезпечення фінансуван-ня всіх трьох рівнів управління податкова система побудована таким чином, що найбільш значні джерела формують одразу три або два бю-джети. Також, в Німеччині застосо-вується не тільки вертикальне, а й горизонтальне вирівнювання доходів. Землі, які мають високі до-ходи перераховують частину фінансо-вих ресурсів менш розвинутим землям.
Успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого самовря-дування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової систем країни.
Фінансова система, що формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із держав-ними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.
Література
1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» //Голос України.— 12 червня 1997.
2. Бюджетний кодекс України
3. Налоговые системы зарубежных стран.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.— С. 21-22, 46-47.
4. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України. – К: НІОС 2000. - С. 322-335
5. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. – К.: “Знання”1999. - С. 143-151, 334-336, 379-390
6. Панасюк Б. Податки як дзеркало економічного і полі-тичного стану країни//Банківська справа.— 1997, № 5 — С.16.
7. Гушта О.В. Шляхи зміцнення бюджетів органів місцевого самоврядування// Фінанси України 2000. №2. – С. 69-73
8. Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини в Україні і світовий досвід// Вісник ТАНГ 1998. №6 – С. 44—47
9. Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів і податкова політика держави//Фінанси України 1998. №6 - С.101-103.
10. Костиков И. Рынок муниципальных облигаций.// МЭМ0.1999, № 1.—С. 110-115.
11.Бизнес, 2001, № 48— С.16-17