Насамперед, зовсім нереально угамувати фінансові потреби регіонів на тій фінансовій базі, що вони мають. Прибуткового податку і плати за землю явно недостатньо навіть для підтримки комунального господарства на більш-менш пристойному рівні, не говорячи вже про його розвиток. Різноманітні збори з дрібних підприємців настільки незначні і нерегулярні, що в багатьох фінансових управліннях майже не беруться до уваги.

Фінансові проблеми місцевої влади набули великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді

загальнодер-жавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються най-болючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально-культурна сфера, освіта, охорона здоров'я, погіршується стан доріг та інших засобів комуні-кації. До цього додається ще й надзвичайно неефективна, збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях, що базується на старих управлінських традиціях, коли все намагалися вирішувати з єдиного центру.

За цих умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів має стати серйозним фактором стабі-лізації ситуації в країні. Він дозволить залучити активність та енергію багатьох тисяч територіальних громад, які з прохачів грошей перетворяться на суб'єкти, що заробля-ють ці гроші.

Функціонування органів місцевої влади в рамках характерного для ринкової економіки жор-сткого бюджетного обмеження змушує їх зверта-тися до ринкових механізмів залучення додатко-вих коштів для розвитку територіальних громад. У світовій практиці однією із форм залучення

інвес-тицій є випуск і розміщення так званих «муніци-пальних» позик.

Акумуляція коштів через випуск облігацій місце-вих позик — явище нове для розвитку економіки України. У ринкових умовах обмеженість коштів

дер-жавного бюджету створює до життя різноманітні способи поповнення місцевих бюджетів, у тому числі й такий інструмент, як місцеві цінні папери. Емісія облігацій місцевих позик вигідно вирізняється з інших способів поповнення місце-вих фінансів, наприклад, «добровільної» або «спон-сорської» допомоги суб'єктів господарювання, яка залучається на примусовій основі, нерідко під тиском органів, що перевіряють, і витрачається в довільному порядку, а не на основі чітко визна-чених законодавчих норм. Саме по собі спонсор-ство чи меценатство — явище безумовно притаманне ринковому середовищу, однак його правова неврегульованість в Україні, практична відсутність будь-яких пільг для спонсора перетворює цю ніби-то благородну акцію у звичайне вилучення коштів з обігу по колу капіталу економічного суб'єкта, що суперечить його економічним інтересам — як інтересам отримання прибутку, так і зацікавленісті бізнесмена у мінімізації податкових сум.

Застосу-вання муніципальних позик дозволяє вирішити низку проблем соціального характеру, абсолютно не суперечить засадам промислової пол-ітики та її інвестиційного забезпечення. Однак на сьогодні в Україні цей інстру-мент застосовувався епізодично. Така ситуація логічно пояснюється рядом об'єктив-них і суб'єктивних факторів. Так, об'єктивні обмеження обумовлює сам пе-рехідний характер економіки: не варто очікувати широкого розповсюдження такого інструменту, як місцеві позики, коли фондовий ринок перебуває у стадії становлення. Крім того, недосконалість нор-мативно-правової бази, відсутність відповідної інфраструктури ринку цінних паперів, у тому числі і механізмів реєстрації, дефіцитний характер бюд-жетів усіх рівней, вкрай обмежені фінансові мож-ливості потенційних інвесторів, відсутність досві-ду та практики подібної діяльності аж ніяк не сприяють поширенню місцевих позик. Серед суб'єктивних факторів спостерігається в цілому негативне ставлення потенційних інвесторів до будь-яких позик, цінних паперів, облігацій тощо, недовіра до органів влади різного рівня, слабка інформованість та еко-номічна пропаганда Костиков И. Рынок муниципальных облигаций.// МЭМ0.1999, № 1.—С. 110-115.

.

Таким чином, розвиток ринку муніципаль-них цінних паперів потребує прискорення, оскільки кошти, зібрані під відпові-дальність місцевої влади, можуть бути спрямовані на збереження і розвиток ви-робничого потенціалу регіону, що відповідає інте-ресам не тільки влади, а і населення певної те-риторії.

Територіальні громади в розвинутих країнах, спираючись на власні фінанси, відіграють важливу роль у фінансово-економічноій ситуації держави. Проблема фінансового забезпечення розвитку територій властива фактично всім країнам. Її суть у тому, що адміністративно-територіальні утворен-ня, на які поділена кожна держава, мають різну податкову базу та фінансовий потенціал, що є наслідком нерівномірності територіального розмі-щення природно-ресурсного потенціалу та про-дуктивних сил. В економічно розвинених країнах фінансові про-блеми регіонів розв'язуються через надання місце-вим органам влади стабільно закріплених доходних джерел, розширення сфери місцевого оподатку-вання та реформування всієї системи міжбюджетних взаємовідносин.

Проте, прак-тика України вже виявила численні конфлікти між дер-жавою і керівниками органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері. Це є наслідком того, що більшість про-блем місцевих фінансів, як і місцевого самоврядування загалом, залишаються неврегульованими у правовому відношені.

Одним із важливих питань податкового ре-формування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіо-нальної податкової політики, яка повинна грун-туватись на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово-еко-номічної бази між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалення податкової системи на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватись шляхом встанов-лення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо форму-вання і використання місцевих податків та зборів. У більшості розвинених країн місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових

надход-жень до державних бюджетів і досить значну част-ку надходжень — до місцевих бюджетів. Зокрема, в Японії — 35%, Великобританії — 37%,

Німеч-чині — 46%, Франції — 67%, у США — це 66% доходів органів місцевого самоврядування22 Налоговые системы зарубежных стран.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.— С. 21-22, 46-47..

Досвід застосування місцевих податків і зборів