Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах.

План.

1. Західноєвропейська модель.

2. Американська модель.

3. Японська модель.

4. Скандинавська модель

5. Моделі державного регулювання становлення і розвитку ринкового

господарства в нових індустріальних країнах.

6. Державне регулювання економіки східноєвропейських країн

в період переходу до ринку

Західноєвропейська модель

В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви-ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер-жавного регулювання і дерегулювання.

В період після “великої кризи” в Західній Європі почали широко використовуватись різні форми втру-чання держави в економіку. В довоєнний і післявоєнний пе-ріод розвиток господарських систем Західної Європи відбу-вався у відповідності з основними рецептами кейнсіанства.

Держава активно кооперувалась з приватним капіталом, беручи на себе відповідальність за створення нових галузей і реконструкцію старих. Для 50—60-х років харак-терне досить сильне втручання в економіку, прийняття обо-в'язкових для підприємств планів. В 70-х роках був здій-снений перехід до індикативного планування, яке дозволило на демократичній основі координувати позицію держави і приватного бізнесу.

У механізмі регулювання сучасного ринкового господарст-ва країн Західної Європи індикативне планування заміню-ється стратегічним.

Головний принцип централізованого керівництва у Західній Європі полягає у створені центральними органами регулювання” штучних правил гри”для господарських суб”єктів, які спонукають їх діяти у бажаному для економічної ситуації напрямі.

Чітко виявились два нових підходи в державному регу-люванні ринкового господарства: макрорегулювання, зас-новане на податково-бюджетному і кредитно-грошовому ін-струментарії, та індустріальна політика, спрямована на структурну перебудову економіки.

Макроекономічна політика державних ор-ганів у країнах Західної Європи спрямована на створення максимально сприятливих умов для приватного прибутково-го нагромадження капіталу.

Європейські країни виробили засоби стимулювання рин-кових підприємств (венчурного

бізнесу), які працюють на найновіших напрямках науково-технічного прогресу, шляхом безпосереднього виділення державних кредитів, зниження оподаткування на біржові доходи, надання державних га-рантій.

Особливістю сучасного західноєвропейського ринку є ін-теграція і перехід від внутрідержавного до міждержавного його регулювання. І на національному і на міждержавному рівнях здійснюється певне втручання в господарське життя ЄС з боку Комісії Європейської співдружності. Ради Мініст-рів ЄС, Європейського парламенту і суду ЄС.

Американська модель

Сучасна ринкова економіка США є не стихійною, а регу-льованою державою.

У США механізм державного ре-гулювання пройшов декілька етапів. На початку 70-х років у режимі жорсткого адміністративного регулювання перебувало багато галузей економіки США. Основними причинами введення жо-рсткого регулювання галузей економіки були обме-ження монополії і обмеження конкуренції. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загаль-нонаціональних, так і регіональних програм.

У 80-і роки США відмовились від традиційної системи регулювання, яка грун-тувалась на кейнсіанській моделі і замінили її системою, ос-нованою на проведені політики монетаризму і економічної теорії «пропозиції». Держава регулює відносини сторін, за-безпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і ка-рає тих, хто ігнорує право та інтереси суб'єктів ринку. В умовах сучасної ринкової економіки, яка характеризу-ється наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, але й монополізованих комплексів, ринкове саморегулювання доповнюється і формується в механізм ці-леспрямованого макроекономічного регулювання.

При цьому зусилля держави концентруються на недопу-щенні монополізму, контролі за реалізацією антимонополь-ного законодавства, стимулюванні передових технологій.

В практиці державного регулювання економіки США широко використовується система державних замовлень(атомна, аерокосмічна промисловість, електро-технічна ..)

Важливе місце в регулюванні ринку США відводиться фіскальній політиці. Суть її полягає у встановленні держав-ного оподаткування і державних витрат з таким розрахун-ком, щоб вони допомагали гасити коливання економічного циклу, сприяли, високому рівню зайнятості, обмежували ін-фляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

Таким чином, пряме і непряме (опосередковане) втручан-ня держави в економічне життя США грунтується на систе-мі теоретично обгрунтованих і перевірених господарською практикою методів і важелів, які є універсальними.

Японська модель

Японія належить до країн, у яких оптимально поєднують-ся регулююча і спрямовуюча роль держави з функціонуван-ням механізмів ринку..

Сучас-на японська економіка відрізняється від західно-європейсь-кої і економіки США значно вагомішою роллю державної участі.

В Японії склалась розвинута система державного про-грамування. Для виконання функції регулювання розроб-кою і реалізацією макроекономічних проектів тут створена система органів програмування і регулювання, підпорядкова-них Економічній Консультативній Раді,де застосовуються найновіші методи експертних оцінок, економічного прогнозування і програмування..

Другим напрямком державного регулювання в Японії є різні форми виливу на приватний капітал. Форми дії на приватний капітал в Японії охоп-люють систему жорстких юридичних заходів з відповідними формами контролю через адміністративний апарат і полі-цію, контроль з боку державних органів управління, систе-му економічних заходів (надання грошових субсидій, регу-лювання цін, введення додаткових податків, надання подат-кових пільг, застосування диференційованої кредитної полі-тики).

Застосовуючи арсенал перерахованих економічних важелів, держава здійснює про-текціоністську політику в галузях і сферах суттєво важли-вих для Японії.

Японія має великий досвід державного управління нау-ково-технічним прогресом. Відома програма «Технополіс» втілює системний підхід до управління науково-технічною діяльністю і передбачає створення 19 міст науки, довгостро-кове планування випуску і збуту продукції.

Ефективність державного регулювання економіки в Япо-нії забезпечується наявністю «напівурядових організацій», які уособлюють злиття бізнесу і державного апарату.

Скандинавська модель.

Характеризується деякими особливими рисами державно-го регулювання, притаманними Данії, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Швеції: тут успішно поєднуються приватна власність і ринкова конкуренція з уря-довими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, на підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, зв'язаних з нестабільністю ринкової економіки. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської спів-дружності — більший ступінь соціального захисту і забезпе-чення населення.

В системі державного регулювання країн Північної Єв-ропи можна виділити два періоди: ранній (від XIX ст. до Другої світової війни)--невтручан-ня уряду у функціонування.

пізній (пі-сля Другої світової війни)--запровадження жорсткого регулювання ринку, політики, спрямованої на підтримання низького рівня безробіття через збільшення сектора сфери послуг.

В економіці скандинавських країн