Ради народних депутатiв та мiсцеве i
регiональне самоврядування" ради населенних пунктiв можуть працювати i
нинi. Що ж стосується районної та обласної ланки то правова
невизначеннiсть статусу цих рад та їх Голiв є дуже небезпечною. До
врегулювання цього питання може бути кiлька пiдходiв, кожен з яких має
свої позитивнi та негативнi сторони. 1. Найбiльш радикальним i
зрозумiлим є, звичайно, прийняття нового закону, який би врахував
сьогоднiшню ситуацiю i визначив правове поле для всiх органiв мiсцевої
влади. Але чи можливе зараз прийняття такого досконалого закону? Всi
попереднi закони, що приймались Верховною Радою, були приреченi на
недосконалiсть тому, що вони приймались постфактум, тобто коли влада
обрана, а концепцiя органiзацiї влади не визначена. Зараз ситуацiя
аналогiчна. Досить зрiвняти лише три останнiх проекти закону, умовно,
про мiсцеву владу, щоби це побачити. 1) Проект "Про мiсцеве
самоврядування в Українi."(ред. травень 1994) Стаття 5. Ради - органи
мiсцевого самоврядування. 2) Проект "Про мiсцевi Ради народних
депутатiв." (ред. +(/%-l 1994) Стаття 1. Мiсцевi Ради народних
депутатiв - органи державної влади i самоврядування. 3) Проект "Про
мiсцевi Ради народних депутатiв".(ред. жовтень 1994) Стаття 1. Ради
народних депутатiв - органи мiсцевої влади. Три проекти i три рiзних
пiдходи. I це цiлком закономiрно, адже самоврядування населенних
пунктiв та "самоврядування" районiв i областей навряд чи можна звести
до однiєї формули i примирити мiж собою iнтереси рад населенних
пунктiв та територiальних одиниць. Тим паче, що навряд чи в когось
iснує впевненнiсть, що така система мiсцевої влади для України є
оптимальною i цей закон буде дiяти в Українi досить довго. Тобто в
будь-якому випадку це буде тимчасовий закон. 2. Взяти за основу Закон
" Про мiсцевi Ради народних депутатiв та мiсцеве i регiональне
самоврядування" i внести туди необхiднi змiни , що стосуються
районного та обласного рiвня, врахувавши повноваження державної
виконавчої влади, якi були прерогативою Представникiв Президента, та
реалiзувавши виконавчу вертикаль через Голiв вiдповiдних рад. Але i
цей, на перший погляд простiший шлях, не є досконалим, оскiльке
будь-яке зараз введення пiдзвiтностi, пiдпорядкованостi Голiв рад
входить в коллiзiю iз всенародним обранням цих осiб, причому тодi,
коли такої пiдпорядкованостi взагалi не iснувало. Ще одним з найбiльш
слабких мiсць i дiючого законодавства про мiсцеву владу i приведених
вище проектiв, є в тому, що в жодному з цих документiв не розписана ,
як потрiбно, фiнансово-економiчна частина, що якраз i визначає i силу
влади i реальне управлiння ситуацiєю.В Українi ж цим питанням фактично
нiхто не займається, тому навiть реалiзацiя модної зараз тези про
передачу величезних прав, особливо в бюджетнiй та податковiй сферi, на
рiвень областей проблем мiсцевої влади не вирiшить, якщо не
розроблений механiзм збору мiсцевих податкiв та їх розподiлу мiж
рiзними радами. 3. Незалежно вiд того, яким шляхом пiде Верховна Рада,
шляхом прийняття нового закону чи шляхом внесення вiдповiдних змiн до
дiючого, назрiла нагальна необхiднiсть розпочати роботу над створенням
концепцiї органiзацiї влади в Українi, з урахуванням оптимiзацiї
адмiнiстративного устрою держави. Це питання дуже складне, i потребує
сер'йозних дослiджень та наукових розробок. Але ця робота могла б бути
використана в новiй Конституцiї України. От тодi , пiсля прийняття
нового, детально розробленого закону про мiсцеву владу, де передбаченi
всi необхiднi для ефективного функцiонування влади механiзми, можна
проводити -."i вибори мiсцевої влади, уже пiд закон, а не навпаки.
Що говорить свiтовий досвiд. Аналiз побудови влади в демократичних
країнах показує, що незалежно вiд форми правлiння, мiсця знаходження
країни є багато спiльного. що характеризує органи мiсцевої влади. На
проаналiзованих моделях органiзацiї влади у президентських
республiках, таких як США та Францiя, парламентських республiках -
Iталiя та Австралiя, конституцiйних монархiях - Нiдерландах та
Норвегiї викристалiзувались такi спiльнi для всiх демократiй принципи:
- найширше самоврядування притаманне якраз населенним пунктам, -
економiчну основу самоврядування становлять мiсцевi податки, збори та
мунiципальна власнiсть, - органи самоврядування самостiйнi в межах
компетенцiї, визначеної законом, - державна влада здiйснюється , як
правило , iншими органами влади, а не органами самоврядування, -
забезпечення iнтересiв держави в адмiнiстративнотериторiальних
одиницях здiйснюється через державну виконавчу владу, - координацiя
роботи органiв мiсцевого самоврядування, та контроль за дотриманням
законодавства цими органами реалiзується або через представникiв
держави, або через призначення голiв рад Главою держави, - арбiтром у
вирiшеннi спорiв мiж органами самоврядування та державою чи
громадянами є суд, - органи самоврядування мають бути максимально
вiдкритi для громадянина.
Висновки. Кардинально вирiшити, питання органiзацiї влади на мiсцях
зараз навряд чи можливо. Україна потребує нової концепцiї органiзацiї
влади як в центрi так i на мiсцях. Ця концепцiя може бути реалiзована
в новiй Конституцiї України. Досвiд демократичних країн свiту показує,
що в умовах економiчної кризи i полiтичної нестабiльностi проходить
централiзацiя влади, в iнакшому випадку ослаблення центральної влади
на фонi економiчної кризи приводить до розпаду держави. Теза про те,
що вихiд з кризи можливий через бiльшу автономiю регiонiв не знаходить
iсторичного пiдтвердження, а досвiд Криму цю тезу взагалi спростовує.
В цiй ситуацiї для України найбiльш прийнятним, скорiш за все є
французська модель органiзацiї влади - широке самоврядування на рiвнi
населенних пунктiв i сильна державна
влада в префектурах, звичайно з урахуванням українських особливостей.